Біблія українською мовою

Книга Премудрості Іісуса, сина Сираха

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 50
1: Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:
2: ним покладена основа подвійного узвишшя— зведення високої огорожі храму;
3: у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;
4: щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги.
5: Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!
6: Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями,
7: як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,
8: як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні,
9: як вогонь з ладаном у кадильниці,
10: як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями,
11: як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар.
12: Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.
13: Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника,—
14: довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки,
15: і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.
16: У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,
17: він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.
18: Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.
19: Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;
20: а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів,
21: і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа,— і так закінчували вони службу Йому.
22: Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;
23: народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.
24: І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю:
25: нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку;
26: нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас!
27: Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:
28: це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.
29: Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.
30: Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях,— і хто покладе їх на серце, той стане мудрим;
31: а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє— путь його.