Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Римлян: Рим. 3:28–4:3
Глава 3
1Отже, яка́ перева́га бу́ти іуде́єм, або́ яка́ ко́ристь від обрі́зання?
2Вели́ка перева́га в усі́х відно́шеннях, а найбі́льше в то́му, що їм вві́рене сло́во Бо́же.
3Бо що ж? коли́ де́які й неві́рні були́, неві́рність ї́хня чи зни́щить ві́рність Бо́жу?
4Зо́всім ні. Бог ві́рний, а вся́ка люди́на неправди́ва, як напи́сано: Ти пра́ведний в слова́х Твої́х і перемо́жеш у суді́ Твоє́му.
5Якщо́ ж на́ша непра́вда відкрива́є пра́вду Бо́жу, то що ска́жемо? чи не бу́де Бог несправедли́вий, коли́ виявля́є гнів? (кажу́ це за людськи́м міркува́нням).
6Зо́всім ні. Бо іна́кше як Бо́гові суди́ти світ?
7Бо коли́ ві́рність Бо́жа підно́ситься моє́ю неві́рністю до сла́ви Бо́жої, за що ж мене́ ще й суди́ти як грі́шника?
8І чи не чини́ти нам зло, щоб ви́йшло добро́, як де́які лихосло́влять нас і ка́жуть, ні́би ми так навча́ємо? Пра́ведний суд на таки́х.
9То що ж? чи ма́ємо ми перева́гу? Аж нія́к. Бо ми вже довели́, що як іуде́ї, так і е́лліни, всі під гріхо́м.
10Як напи́сано: нема́ пра́ведного ні одно́го;
11нема́ того́, хто розумі́в би; ніхто́ не шука́є Бо́га;
12усі́ зби́лися з путі́, негі́дні всі до одно́го; нема́ того́, хто роби́в би добро́, нема́ жо́дного.
13Горта́нь ї́хня – відкри́тий гроб; язико́м свої́м обма́нюють; отру́та а́спідів на уста́х ї́хніх.
14Уста́ ї́хні по́вні лихослі́в’я і гіркоти́.
15Но́ги ї́хні швидкі́ на пролиття́ кро́ві;
16руї́ни і па́губа на доро́гах ї́хніх;
17вони́ не зна́ють шля́ху ми́ру.
18Нема́ стра́ху Бо́жого пе́ред ї́хніми очи́ма.
зач. 8419Але́ ми зна́ємо, що зако́н, коли́ щось гово́рить, гово́рить до тих, хто під зако́ном, тому́ вся́кі уста́ замика́ються і весь світ стає́ ви́нним пе́ред Бо́гом,
20тому́ що діла́ми зако́ну не ви́правдається пе́ред Ним нія́ка плоть; бо зако́ном пізнає́ться гріх.
21Тепе́р же, незале́жно від зако́ну, яви́лася пра́вда Бо́жа, про яку́ сві́дчать зако́н і проро́ки,
22пра́вда Бо́жа че́рез ві́ру в Іісу́са Христа́ у всіх і для всіх ві́руючих, бо нема́ різни́ці,
23тому́ що всі согріши́ли і позба́влені сла́ви Бо́жої,
24оде́ржуючи ви́правдання да́ром, за Його́ благода́ттю, відку́пленням у Христі́ Іісу́сі,
25Котро́го Бог призна́чив, як же́ртву умилости́влення в Кро́ві Його́ че́рез ві́ру; для сві́дчення пра́вди Його́ в про́щенні гріхі́в, зро́блених рані́ше,
26під час довготерпі́ння Бо́жого; для сві́дчення пра́вди Його́ ни́ні, щоб Він яви́вся пра́ведним і виправдо́вуючим ві́руючого в Іісу́са.
27Де ж те, чим би хвали́тися? Зни́щено. Яки́м зако́ном? зако́ном діл? Ні, але́ зако́ном ві́ри.
зач. 8528Бо ми визнаємо́, що люди́на виправдо́вується ві́рою, незале́жно від діл зако́ну.
29Невже́ Бог є Бог ті́льки іуде́їв, а не і язи́чників? Звича́йно, і язи́чників;
30бо є лише́ оди́н Бог, Котри́й ви́правдає обрі́заних за ві́рою і необрі́заних че́рез ві́ру.
31О́тже, ми зни́щуємо зако́н ві́рою? Зо́всім ні; але́ зако́н утве́рджуємо.
Глава 4
1Що ж, ска́жемо, Авраа́м, оте́ць наш, здобу́в че́рез плоть?
2Якщо́ Авраа́м ви́правдався діла́ми, він ма́є похвалу́, але́ не пе́ред Бо́гом.
3Бо що гово́рить Писа́ння? Пові́рив Авраа́м Бо́гові і це вміни́лося йому́ у пра́ведність.
зач. 864Нагоро́да тому́, хто ро́бить, дає́ться не з ми́лості, а за обо́в’язком.
5А тому́, хто не ро́бить, але́ ві́рує в То́го, Хто виправдо́вує нечести́вого, ві́ра його́ вміня́ється у пра́ведність.
6Так і Дави́д назива́є блаже́нним чолові́ка, яко́му Бог вміня́є пра́ведність незале́жно від діл;
7блаже́нні ті, чиї́ беззако́ння про́щені, і чиї́ гріхи́ відпу́щені.
8Блаже́нний чолові́к, яко́му Госпо́дь не вміни́ть гріха́.
9Блаже́нство це нале́жить до обрі́зання, чи до необрі́зання? Ми гово́римо, що Авраа́мові ві́ра вміни́лася у пра́ведність.
10Коли́ вміни́лась? пі́сля обрі́зання чи до обрі́зання? Не пі́сля обрі́зання, а до обрі́зання.
11І знак обрі́зання він оде́ржав, як печа́ть пра́ведності че́рез ві́ру, яку́ мав у необрі́занні, так що став отце́м усі́х ві́руючих у необрі́занні, щоб і їм вміни́лась пра́ведність.
12І отце́м обрі́заних, не ті́льки тих, що прийняли́ обрі́зання, але́ і тих, що хо́дять по сліда́х ві́ри отця́ на́шого Авраа́ма, яку́ він мав у необрі́занні.
зач. 8713Бо не зако́ном даро́вана Авраа́мові чи наща́дкам його́ обі́тниця – бу́ти спадкоє́мцем сві́ту, але́ пра́ведністю ві́ри.
14Якщо́ спадкоє́мцями є ті, що стве́рджуються зако́ном, то даре́мна ві́ра, обі́тниця неді́юча;
15бо зако́н виклика́є гнів, тому́ що, де нема́ зако́ну, нема́ і зло́чину.
16Ото́ж по ві́рі, щоб було́ по ми́лості, щоб обі́тниця була́ непору́шна для всіх, не ті́льки за зако́ном, а й за ві́рою наща́дків Авраа́ма, котри́й є оте́ць усі́м нам
17(як напи́сано: Я поста́вив тебе́ отце́м багатьо́х наро́дів) пе́ред Бо́гом, Котро́му він пові́рив, Котри́й оживля́є ме́ртвих і назива́є неісну́юче, як існу́юче.
18Він, зверх наді́ї, пові́рив з наді́єю, че́рез що став отце́м багатьо́х наро́дів, за ска́заним: таке́ числе́нне бу́де сі́м’я твоє́.
19І, не знемі́гшись ві́рою, він не помишля́в, що ті́ло його́, ма́йже сторі́чного, вже омертві́ло, і утро́ба Са́ррина в омертві́нні;
20не похитну́вся в обі́тниці Бо́жій неві́рою, а перебува́в стійки́м у ві́рі, відда́вши сла́ву Бо́гові
21і бу́дучи цілко́м упе́внений, що Він си́льний і ви́конати обі́цяне.
22Тому́ і вміни́лося йому́ у пра́ведність.
23А втім не ті́льки що́до ньо́го одного́ напи́сано, що вміни́лося йому́,
24але́ й відно́сно нас; вміни́ться і нам, ві́руючим в То́го, Хто воскреси́в з ме́ртвих Іісу́са Христа́, Го́спода на́шого,
25Котри́й був ви́даний за гріхи́ на́ші і воскре́с для ви́правдання на́шого.