Послання до Римлян: Рим. 2:28–3:18

Рим. 2:28–3:18 зач. 83

Глава 2

1Отже, нема́ тобі́ ви́правдання, вся́кий чолові́че, що су́диш і́ншого, бо тим же судо́м, яки́м су́диш і́ншого, осу́джуєш себе́, бо, су́дячи і́ншого, ро́биш те са́ме.

2А ми зна́ємо, що воі́стину є суд Бо́жий на тих, що ро́блять такі́ діла́.

3Невже́ ду́маєш ти, чолові́че, що втече́ш від су́ду Бо́жого, засу́джуючи тих, що ро́блять такі́ діла́, і ро́блячи те са́ме?

4Або́ зневажа́єш бага́тство милосе́рдя, ла́гідності і довготерпі́ння Бо́жого, не розумі́ючи, що милосе́рдя Бо́же веде́ тебе́ до покая́ння?

5Але́, че́рез упе́ртість твою́ і нерозка́яне се́рце, ти сам собі́ збира́єш гнів на день гні́ву і я́влення пра́ведного су́ду від Бо́га,

6Котри́й возда́сть ко́жному за вчи́нки його́:

7тим, які́ пості́йністю в до́брому ді́лі шука́ють сла́ви, че́сті й безсме́ртя, – життя́ ві́чне;

8а тим, що проти́вляться і не підкоря́ються і́стині, але́ віддаю́ться непра́вді, – лю́тість і гнів.

9Скорбо́та і тіснота́ вся́кій душі́ люди́ни, яка́ чи́нить зло, по-пе́рше, іуде́я, по́тім і е́лліна!

10Навпаки́, сла́ва і честь і мир вся́кому, хто ро́бить добро́, по-пе́рше, іуде́ю, по́тім і е́лліну!

11Бо Бог не зважа́є на осо́бу.

12Ті, які́, не ма́ючи зако́ну, согріши́ли, по́за зако́ном і заги́нуть; а ті, які́ під зако́ном согріши́ли, за зако́ном осу́дяться

13(бо не слухачі́ зако́ну пра́ведні пе́ред Бо́гом, а викона́вці зако́ну ви́правдані бу́дуть,

зач. 8214бо коли́ язи́чники, що не ма́ють зако́ну, з приро́ди зако́нне ро́блять, то, не ма́ючи зако́ну, вони́ самі́ собі́ зако́н:

15вони́ пока́зують, що спра́ва зако́ну в них напи́сана в серця́х, про що сві́дчить ї́хня со́вість і думки́ ї́хні, які́ то звинува́чують, то виправдо́вують одна́ о́дну)

16в той день, коли́, за мої́м благові́стям, Бог бу́де суди́ти тає́мні діла́ люде́й че́рез Іісу́са Христа́.

17Ось, ти зве́шся іуде́єм, і заспоко́юєш себе́ зако́ном, і хва́лишся Бо́гом,

18і зна́єш во́лю Його́, і розумі́єш те, що кра́ще, навча́ючись із зако́ну,

19і впе́внений в собі́, що ти провідни́к сліпи́х, сві́тло для тих, що в те́мряві,

20наста́вник не́уків, учи́тель немовля́т, той, що ма́є в зако́ні взіре́ць знання́ і пра́вди:

21як же ти, навча́ючи і́ншого, не навча́єш само́го себе́?

22Пропові́дуючи не кра́сти, кра́деш? ка́жучи: не перелю́бствуй, перелю́бствуєш? цура́ючись і́долів, святота́тствуєш?

23Хва́лишся зако́ном, а, пору́шуючи зако́н, безче́стиш Бо́га?

24Бо, як напи́сано, че́рез вас ім’я́ Бо́же ганьбля́ть язи́чники.

25Обрі́зання кори́сне, коли́ вико́нуєш зако́н; а коли́ ти пору́шник зако́ну, то обрі́зання твоє́ ста́ло необрі́занням.

26О́тже, коли́ необрі́заний дотри́мується постано́ви зако́ну, то його́ необрі́зання чи не вміни́ться йому́ за обрі́зання?

27І необрі́заний з приро́ди, яки́й вико́нує зако́н, чи не осу́дить тебе́, пору́шника зако́ну з Писа́нням і обрі́занням?

зач. 8328Бо не той іуде́й, хто ма́є таки́й ви́гляд, і не те обрі́зання, що зо́вні, на ті́лі;

29ки́й, і те обрі́зання, яке́ в се́рці, за ду́хом, а не за бу́квою: йому́ і похвала́ не від люде́й, а від Бо́га.

Глава 3

1Отже, яка́ перева́га бу́ти іуде́єм, або́ яка́ ко́ристь від обрі́зання?

2Вели́ка перева́га в усі́х відно́шеннях, а найбі́льше в то́му, що їм вві́рене сло́во Бо́же.

3Бо що ж? коли́ де́які й неві́рні були́, неві́рність ї́хня чи зни́щить ві́рність Бо́жу?

4Зо́всім ні. Бог ві́рний, а вся́ка люди́на неправди́ва, як напи́сано: Ти пра́ведний в слова́х Твої́х і перемо́жеш у суді́ Твоє́му.

5Якщо́ ж на́ша непра́вда відкрива́є пра́вду Бо́жу, то що ска́жемо? чи не бу́де Бог несправедли́вий, коли́ виявля́є гнів? (кажу́ це за людськи́м міркува́нням).

6Зо́всім ні. Бо іна́кше як Бо́гові суди́ти світ?

7Бо коли́ ві́рність Бо́жа підно́ситься моє́ю неві́рністю до сла́ви Бо́жої, за що ж мене́ ще й суди́ти як грі́шника?

8І чи не чини́ти нам зло, щоб ви́йшло добро́, як де́які лихосло́влять нас і ка́жуть, ні́би ми так навча́ємо? Пра́ведний суд на таки́х.

9То що ж? чи ма́ємо ми перева́гу? Аж нія́к. Бо ми вже довели́, що як іуде́ї, так і е́лліни, всі під гріхо́м.

10Як напи́сано: нема́ пра́ведного ні одно́го;

11нема́ того́, хто розумі́в би; ніхто́ не шука́є Бо́га;

12усі́ зби́лися з путі́, негі́дні всі до одно́го; нема́ того́, хто роби́в би добро́, нема́ жо́дного.

13Горта́нь ї́хня – відкри́тий гроб; язико́м свої́м обма́нюють; отру́та а́спідів на уста́х ї́хніх.

14Уста́ ї́хні по́вні лихослі́в’я і гіркоти́.

15Но́ги ї́хні швидкі́ на пролиття́ кро́ві;

16руї́ни і па́губа на доро́гах ї́хніх;

17вони́ не зна́ють шля́ху ми́ру.

18Нема́ стра́ху Бо́жого пе́ред ї́хніми очи́ма.

зач. 8419Але́ ми зна́ємо, що зако́н, коли́ щось гово́рить, гово́рить до тих, хто під зако́ном, тому́ вся́кі уста́ замика́ються і весь світ стає́ ви́нним пе́ред Бо́гом,

20тому́ що діла́ми зако́ну не ви́правдається пе́ред Ним нія́ка плоть; бо зако́ном пізнає́ться гріх.

21Тепе́р же, незале́жно від зако́ну, яви́лася пра́вда Бо́жа, про яку́ сві́дчать зако́н і проро́ки,

22пра́вда Бо́жа че́рез ві́ру в Іісу́са Христа́ у всіх і для всіх ві́руючих, бо нема́ різни́ці,

23тому́ що всі согріши́ли і позба́влені сла́ви Бо́жої,

24оде́ржуючи ви́правдання да́ром, за Його́ благода́ттю, відку́пленням у Христі́ Іісу́сі,

25Котро́го Бог призна́чив, як же́ртву умилости́влення в Кро́ві Його́ че́рез ві́ру; для сві́дчення пра́вди Його́ в про́щенні гріхі́в, зро́блених рані́ше,

26під час довготерпі́ння Бо́жого; для сві́дчення пра́вди Його́ ни́ні, щоб Він яви́вся пра́ведним і виправдо́вуючим ві́руючого в Іісу́са.

27Де ж те, чим би хвали́тися? Зни́щено. Яки́м зако́ном? зако́ном діл? Ні, але́ зако́ном ві́ри.

зач. 8528Бо ми визнаємо́, що люди́на виправдо́вується ві́рою, незале́жно від діл зако́ну.

29Невже́ Бог є Бог ті́льки іуде́їв, а не і язи́чників? Звича́йно, і язи́чників;

30бо є лише́ оди́н Бог, Котри́й ви́правдає обрі́заних за ві́рою і необрі́заних че́рез ві́ру.

31О́тже, ми зни́щуємо зако́н ві́рою? Зо́всім ні; але́ зако́н утве́рджуємо.