Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Римлян: Рим. 13:11–14:4
Глава 13
зач. 1111Вся́ка душа́ хай бу́де покі́рна ви́щій вла́ді, бо нема́ вла́ди не від Бо́га; існу́ючі ж вла́сті від Бо́га встано́влені.
2Тому́ той, хто проти́виться вла́ді, проти́виться Бо́жому повелі́нню. А ті, що проти́вляться, самі́ ви́кличуть на се́бе осу́дження.
3Бо нача́льствуючі страшні́ не для до́брих діл, а для злих. Чи хо́чеш не боя́тися вла́ди? Роби́ добро́ і оде́ржиш похвалу́ від не́ї,
4бо нача́льник є Бо́жий слуга́, тобі́ на добро́. А якщо́ ро́биш зло, бі́йся, бо він недаре́мно но́сить меч: він Бо́жий слуга́, ме́сник на покара́ння того́, хто ро́бить зло.
5І тому́ тре́ба підкоря́тися не ті́льки із стра́ху покара́ння, але́ й по со́вісті.
6Для цьо́го ви і пода́тки пла́тите, бо вони́, Бо́жі слу́ги, цим са́мим пості́йно за́йняті.
7Ото́ж віддава́йте всім нале́жне: кому́ пода́ток – пода́ток; кому́ обро́к – обро́к; кому́ страх – страх; кому́ честь – честь.
8Не залиша́йтесь ви́нними ніко́му нічи́м, крім взає́мної любо́ві; бо хто лю́бить дру́гого, той ви́конав зако́н.
9Бо за́повіді: не перелю́бствуй, не убива́й, не кради́, не лжесві́дчи, не побажа́й чужо́го і і́нші поляга́ють у цьо́му сло́ві: люби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́.
10Любо́в не ро́бить бли́жньому зла; ото́ж любо́в є викона́ння зако́ну.
зач. 11211Так робі́ть, зна́ючи час, що вже пора́ нам від сну проки́нутися. Бо ни́ні бли́жче до нас спасі́ння, ніж коли́ ми уві́рували.
12Ніч мину́ла, а день набли́зився: ото́ж відки́немо діла́ те́мряви і зодягне́мось у збро́ю сві́тла.
13Як уде́нь, бу́демо пово́дитись благопристо́йно, не в розгу́лах і п’я́нстві, не в перелю́бстві і розпу́сті, не в сварли́вості і за́здрості;
14а зодягні́ться в Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, і піклува́ння про плоть не перетво́рюйте на по́хоті.
Глава 14
1Не́мічного у ві́рі прийма́йте без супере́чок про по́гляди.
2Бо оди́н ві́рить, що мо́жна ї́сти все, а не́мічний їсть о́вочі.
3Хто їсть, не зневажа́й того́, хто не їсть; і хто не їсть, не осу́джуй того́, хто їсть, тому́ що Бог прийня́в його́.
4Хто ти, що осу́джуєш чужо́го раба́? Пе́ред свої́м Го́сподом стої́ть він, або́ па́дає. І бу́де поста́влений, бо Госпо́дь ма́є си́лу поста́вити його́.
5Оди́н відрізня́є день від дня, а дру́гий су́дить про вся́кий день одна́ково. Ко́жен роби́ за сві́дченням свого́ ро́зуму.
зач. 1136Хто розрізня́є дні, для Го́спода розрізня́є; і хто не розрізня́є днів, для Го́спода не розрізня́є. Хто їсть, для Го́спода їсть, бо дя́кує Бо́гові; і хто не їсть, для Го́спода не їсть, і дя́кує Бо́гові.
7Бо ніхто́ з нас не живе́ для се́бе, і ніхто́ не вмира́є для се́бе;
8а чи живемо́ – для Го́спода живемо́; чи вмира́ємо – для Го́спода вмира́ємо; і тому́ чи живемо́, чи вмира́ємо, – завжди́ Госпо́дні.
зач. 1149Бо Христо́с для то́го і поме́р, і воскре́с, і ожи́в, щоб владарюва́ти і над ме́ртвими і над живи́ми.
10А ти чого́ осу́джуєш бра́та твого́? Або́ й ти, чого́ зневажа́єш бра́та твого́? Усі́ ми ста́немо пе́ред судо́м Христо́вим.
11Бо напи́сано: живу́ Я, гово́рить Госпо́дь, пе́реді Мно́ю схили́ться уся́ке колі́но, і вся́кий язи́к бу́де спові́дувати Бо́га.
12Ото́ж ко́жен з нас дасть за се́бе ві́дповідь Бо́гові.
13Не ста́немо більш суди́ти оди́н о́дного, а кра́ще ду́майте про те, як би не дава́ти бра́тові при́воду до спотика́ння або́ споку́си.
14Я зна́ю і впе́внений в Го́споді Іісу́сі, що нема́ нічо́го в собі́ само́му нечи́стого; ті́льки тому́, хто визнає́ що-не́будь нечи́стим, тому́ нечи́сте.
15Коли́ ж за ї́жу засму́чується брат твій, то ти вже не по любо́ві ді́єш. Не губи́ твоє́ю ї́жею того́, за ко́го Христо́с поме́р.
16Хай не ганьби́ться ва́ше до́бре.
17Бо Ца́рство Бо́же не ї́жа і пиття́, а пра́ведність і мир і ра́дість у Свято́му Ду́сі.
18Хто цим слу́жить Христу́, той уго́дний Бо́гові і гі́дний схва́лення від люде́й.
зач. 11519Ото́ж бу́демо шука́ти те, що слу́жить до ми́ру і взає́много повча́ння.
20Зара́ди ї́жі не руйну́й ді́ла Бо́жого. Усе́ чи́сте, але́ зле чолові́кові, котри́й їсть для споку́си.
21Кра́ще не ї́сти м’я́са, не пи́ти вина́ і не чини́ти нічо́го тако́го, від чо́го брат твій спотика́ється, або́ споку́шується, або́ знемага́є.
22Ти ма́єш ві́ру? май її́ сам у собі́, пе́ред Бо́гом. Блаже́нний, хто не осу́джує себе́ в то́му, що вибира́є.
23А хто вага́ється, то коли́ їсть, осу́джується, бо не по ві́рі, а все, що не по ві́рі, гріх.
24Тому́, Хто мо́же вас утверди́ти за мої́м благові́стям і про́повіддю Іісу́са Христа́, за одкрове́нням та́йни, про яку́ від ві́чних часі́в було́ замо́вчано,
25але́ яка́ ни́ні я́влена, і че́рез проро́чі писа́ння, за велі́нням ві́чного Бо́га, спові́щена усі́м наро́дам для підко́рення їх ві́рі,
26Єди́ному Прему́дрому Бо́гові, че́рез Іісу́са Христа́, сла́ва на ві́ки. Амі́нь.