Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Римлян: Рим. 11:2–12
Глава 11
1Отже, пита́ю: невже́ Бог відки́нув наро́д Свій? Зо́всім ні. Бо і я ізраїльтя́нин, з сі́м’я Авраа́мового, з колі́на Веніамі́нового.
зач. 1052Не відки́нув Бог наро́ду Свого́, яки́й Він напере́д знав. Хіба́ не зна́єте, що гово́рить Писа́ння про Іллю́? Як він ска́ржиться Бо́гові на Ізра́їль, ка́жучи:
3Го́споди! проро́ків Твої́х уби́ли, жерто́вники Твої́ зруйнува́ли; залиши́вся я оди́н, і моє́ї душі́ шука́ють.
4Що ж гово́рить йому́ Бо́жа ві́дповідь? Я збері́г Собі́ сім ти́сяч чолові́к, які́ не преклони́ли колі́на пе́ред Ваа́лом.
5Так і тепе́р, за вибрання́м благода́ті, збері́гся оста́ток.
6Але́ якщо́ за благода́ттю, то не за діла́; іна́кше благода́ть не була́ б уже́ благода́ттю. А якщо́ за діла́, то це вже не благода́ть; іна́кше ді́ло вже не є ді́ло.
7Що ж? Ізра́їль, чого́ шука́в, того́ не оде́ржав; ви́брані ж оде́ржали, а і́нші озло́билися,
8як напи́сано: Бог дав їм ду́ха сонли́вості, о́чі, яки́ми не ба́чать і ву́ха, яки́ми не чу́ють, аж до цього́ дня.
9І Дави́д гово́рить: хай бу́де тра́пеза їх сі́ттю, і тене́тами, і петле́ю на відпла́ту їм;
10хай потьма́ряться о́чі ї́хні, щоб не ба́чили; і хребе́т ї́хній хай наза́вжди зігне́ться.
11Ото́ж пита́ю: невже́ вони́ спіткну́лися, щоб зо́всім упа́сти? Зо́всім ні. Але́ від ї́хнього паді́ння спасі́ння язи́чникам, щоб ви́кликати в них ре́вність.
12Якщо́ ж паді́ння ї́хнє – бага́тство сві́тові, і зме́ншення ї́хнє – бага́тство язи́чникам, то тим бі́льше повнота́ ї́хня.
зач. 10613Вам кажу́, язи́чникам. Як Апо́стол язи́чників, я прославля́ю служі́ння моє́.
14Чи не збуджу́ ре́вності у рі́дних мої́х по пло́ті і чи не спасу́ де́кого з них?
15Бо якщо́ відто́ргнення їх є прими́рення сві́ту, то чим бу́де прийняття́ їх, як не життя́м з ме́ртвих?
16Якщо́ поча́ток святи́й, то й ці́ле; і якщо́ ко́рінь святи́й, то й гілки́.
17Коли́ ж де́які з гіло́к відломи́лися, а ти, бу́дучи ди́кою масли́ною, прищепи́вся на мі́сце ї́хнє і став спі́льником ко́реня та со́ку масли́ни,
18то не хвали́ся пе́ред гілка́ми. Якщо́ ж хва́лишся, то згада́й, що не ти ко́рінь трима́єш, а ко́рінь тебе́.
19Ска́жеш: гілки́ відломи́лися, щоб мені́ прищепи́тися.
20До́бре. Вони́ відломи́лися неві́р’ям, а ти трима́єшся ві́рою: не горди́сь, а бі́йся.
21Бо якщо́ Бог не пощади́в приро́дних гіло́к, то, гляди́, чи пощади́ть і тебе́.
22Ото́ж ба́чиш бла́гість і суво́рість Бо́жу: суво́рість до тих, що відпа́ли, а бла́гість до те́бе, якщо́ ти перебува́тимеш у бла́гості Бо́жій, іна́кше і ти бу́деш відсі́чений.
23Але́ і ті, якщо́ не перебува́тимуть у неві́р’ї, прище́пляться, бо Бог ма́є си́лу знов прищепи́ти їх.
24Бо коли́ ти, відсі́чений від ди́кої за приро́дою масли́ни, прищепи́вся до до́брої масли́ни, то тим бі́льше ці, приро́дні, прище́пляться до своє́ї масли́ни.
зач. 10725Бо я не хо́чу, щоб ви, бра́ття, не зна́ли ціє́ї таємни́ці, – щоб ви не мрі́яли про се́бе, – що ослі́плення Ізра́їля ста́лося частко́во, до́ки вві́йде по́вна кі́лькість язи́чників;
26таки́м чи́ном весь Ізра́їль спасе́ться, як напи́сано: при́йде від Сіо́ну Визволи́тель, і відве́рне нече́стя від Я́кова.
27Таки́й їм від Ме́не запові́т, коли́ зніму́ з них гріхи́ ї́хні.
28Щодо́ благові́стя, вони́ вороги́ зара́ди вас; а що́до вибрання́ – улю́блені Бо́жі зара́ди отці́в.
29Бо дари́ і покли́кання Бо́же непору́шні.
30Як і ви коли́сь проти́вились Бо́гові, а ни́ні поми́лувані че́рез непоко́ру ї́хню,
31так і вони́ тепе́р проти́вляться зара́ди ва́шого поми́лування, щоб і вони́ самі́ були́ поми́лувані.
32Бо всіх Бог трима́є у непоко́рі, щоб усі́х поми́лувати.
33О, глибина́ бага́тства і прему́дрості і ро́зуму Бо́жого! Які́ незбагне́нні суди́ Його́ і недослі́джені путі́ Його́!
34Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній? Або́ хто був пора́дником Йому́?.
35Або́ хто дав Йому́ напере́д, щоб Він пови́нен був відда́ти?
36Бо все із Ньо́го, Ним і до Ньо́го. Йому́ сла́ва пові́ки, амі́нь.