Біблія українською мовою
Старий Завіт – переклад Івана Огієнка
Новий Завіт – переклад Волинської єпархії Української Православної Церкви
Псалтир
| ← попередній розділ | наступний розділ → |
1: Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2: Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3: Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4: Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5: Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6: Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7: Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8: Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9: Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10: Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11: Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12: Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13: Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14: Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15: Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16: І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17: І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
| ← попередній розділ | наступний розділ → |
1: Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2: Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3: Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4: Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5: Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6: Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7: Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8: Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9: Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10: Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11: Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12: Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13: Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14: Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15: Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16: І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17: Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18: Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19: І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20: Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21: щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22: щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23: коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24: Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25: І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26: На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27: Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28: Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29: Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
| ← попередній розділ | наступний розділ → |