Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 88
1: Повчання Ефама Езрахіта.
2: Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3: Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4: «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5: навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6: Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7: Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8: Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9: Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10: Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11: Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12: Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13: Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14: Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15: Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16: Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17: і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18: Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19: Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20: Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21: Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22: Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23: Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24: Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25: Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26: І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27: І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28: І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі.
29: Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30: І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31: А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32: якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33: то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34: Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35: не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36: Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37: Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38: як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39: А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40: Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41: Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42: Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43: Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44: Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45: Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46: Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47: Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48: Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49: Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50: Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51: Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52: Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53: Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 101
1: Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2: Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3: Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4: Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5: Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6: Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7: Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8: Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9: Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10: Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11: Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12: Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13: Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14: Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15: Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16: І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17: Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18: Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19: І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20: Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21: щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22: щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23: коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24: Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25: І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26: На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27: Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28: Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29: Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 135
0: [Аллилуия.]
1: Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2: Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3: Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4: Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5: Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6: утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7: Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8: сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9: місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10: покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11: і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12: рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13: Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14: і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15: і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16: Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17: і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18: знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19: Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20: і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21: і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22: в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23: Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24: і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25: Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26: Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 145
0: [Аллилуия. Аггея и Захарии.]
1: Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
2: Співатиму Богові моєму, поки й живу.
3: Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
4: Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
5: Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
6: що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
7: творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
8: Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
9: Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
10: Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.