Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 41
1: Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2: Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3: Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4: Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5: Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
6: Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7: Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
8: Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
9: Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10: Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
11: Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
12: Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
0: Псалом Давида. [Прежде помазания.]
1: Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
2: Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.
3: Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
4: Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
5: Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
6: Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
7: Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
8: Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
9: Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
10: Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
11: Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
12: Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
13: Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
14: Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 101
1: Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2: Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3: Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4: Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5: Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6: Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7: Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8: Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9: Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10: Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11: Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12: Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13: Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14: Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15: Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16: І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17: Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18: Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19: І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20: Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21: щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22: щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23: коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24: Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25: І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26: На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27: Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28: Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29: Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».