Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 38
1: Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
2: Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
3: Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
4: Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
5: «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
6: Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
7: Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
8: І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
9: Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
10: Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
11: Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
12: Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
13: Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
14: Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 89
1: Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2: Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3: Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4: Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5: Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6: Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7: Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8: Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9: Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10: Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11: Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12: Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13: Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14: Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15: Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16: І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17: І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.