Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 34
0: Псалом Давида.
1: Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
2: Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
3: Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
4: Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
5: Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
6: Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
7: Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
8: Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
9: А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
10: Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
11: Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
12: Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
13: Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
14: Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
15: А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
16: спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
17: Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
18: Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
19: щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
20: Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
21: Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
22: Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
23: Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
24: Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
25: Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
26: Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
27: І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
28: А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 72
0: Псалом Асафа.
1: Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2: Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3: Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4: Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5: У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6: Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7: Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8: З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9: До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10: Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11: і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
12: І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13: [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14: віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
15: Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16: І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17: Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18: Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19: Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20: Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21: Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22: я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23: Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24: Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25: Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26: Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27: Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28: А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 67
1: Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
2: Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3: Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4: А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
5: Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
6: Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
7: Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
8: Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9: земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
10: Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
11: Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12: Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
13: Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
14: Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
15: Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
16: Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17: Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
18: Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
19: Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
20: Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
21: Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
22: Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
23: Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
24: щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
25: Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
26: Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
27: В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
28: Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
29: Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
30: Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31: Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32: Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
33: Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
34: Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
35: Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!