Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2: Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3: Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4: Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5: На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6: До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7: А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8: Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9: «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10: Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11: На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12: Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13: Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14: Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15: Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16: Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17: Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18: Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19: Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20: Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21: Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22: Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23: Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24: Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25: Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26: Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27: Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28: Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29: Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30: Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31: Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32: Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 138
0: Начальнику хора. Псалом Давида.
1: Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2: Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3: Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4: Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5: Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6: Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7: Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8: Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9: Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10: і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11: Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12: Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13: Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14: Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15: Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16: Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17: О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18: Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19: О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20: Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21: Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22: Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23: Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24: Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 70
1: На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
2: Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
3: Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
4: Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
5: Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
6: В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
7: Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
8: Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
9: Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
10: Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
11: кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
12: Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
13: Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
14: А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
15: Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
16: Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
17: Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
18: І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
19: Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
20: Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
21: Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
22: тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
23: Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
24: і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.