Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 138
0: Начальнику хора. Псалом Давида.
1: Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2: Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3: Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4: Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5: Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6: Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7: Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8: Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9: Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10: і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11: Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12: Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13: Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14: Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15: Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16: Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17: О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18: Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19: О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20: Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21: Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22: Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23: Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24: Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
0: Начальнику хора. Псалом Давида.
1: Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2: Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3: Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4: Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5: Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6: Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7: Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8: Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9: Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10: і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11: Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12: Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13: Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14: Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15: Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16: Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17: О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18: Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19: О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20: Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21: Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22: Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23: Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24: Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 37
1: Псалом Давида. На спомин [про суботу].
2: Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
3: Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
4: Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
5: Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
6: Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
7: Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
8: Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
9: Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
10: Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
11: Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
12: Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
13: А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
14: Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
15: І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
16: Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
17: Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
18: Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
19: Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
20: Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
21: Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
22: Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
23: Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.