Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 113
0: [Аллилуия.]
1: Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
2: Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
3: Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
4: Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
5: Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
6: Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
7: Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
8: що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
9: Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
10: Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
11: Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
12: Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
13: мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
14: мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
15: руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
16: Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
17: [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
18: Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
19: Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
20: Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
21: Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
22: Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
23: Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
24: Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
25: Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
26: А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
2: Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
3: Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
4: Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
5: Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
6: Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
7: У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
8: Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
9: Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
10: І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
11: І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
12: Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
13: Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
14: Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
15: щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
16: Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
17: Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
18: Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
19: Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
20: Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
21: Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
22: Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
23: В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24: Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
25: В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
26: Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
27: Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
28: Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
29: Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
30: Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
31: Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
32: Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
33: Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34: Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
35: Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
36: Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
37: Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
38: Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
39: щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.