Біблія українською мовою
Старий Завіт – переклад Івана Огієнка
Новий Завіт – переклад Волинської єпархії Української Православної Церкви
Псалтир
| ← попередній розділ | наступний розділ → |
0: Аллилуия.
1: Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2: Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3: Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4: Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5: щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6: Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7: Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8: Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9: І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10: І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11: Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12: І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13: Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14: Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15: Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16: І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17: Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18: Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19: Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20: Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21: Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22: дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23: І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24: І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25: Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26: І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27: розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28: Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29: і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30: Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31: І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32: І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33: бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34: Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35: але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36: стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37: приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38: проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39: осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40: Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41: і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42: Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43: Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44: Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45: Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46: І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47: Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48: Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
| ← попередній розділ | наступний розділ → |
0: [Аллилуия.]
1: Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2: Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
3: і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4: Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
5: Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
6: Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
7: І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
8: Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
9: бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
10: Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
11: бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12: Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
13: Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
14: вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
15: Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
16: бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
17: Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
18: Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
19: Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
20: послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
21: Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22: Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
23: Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
24: вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
25: скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
26: піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
27: Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
28: Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
29: Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
30: І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
31: Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
32: Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
33: Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
34: землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
35: Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
36: І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
37: засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
38: Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
39: Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
40: тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
41: Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
42: Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
43: Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
| ← попередній розділ | наступний розділ → |
0: [Аллилуия.]
1: Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2: Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3: Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4: Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5: Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6: утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7: Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8: сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9: місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10: покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11: і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12: рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13: Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14: і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15: і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16: Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17: і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18: знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19: Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20: і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21: і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22: в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23: Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24: і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25: Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26: Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
| ← попередній розділ | наступний розділ → |