Біблія українською мовою

Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого,—
2: ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
3: Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
4: не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
5: рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
6: Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
7: Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
8: але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
9: Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
10: Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
11: і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
12: Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
13: моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
14: підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
15: Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита— без зцілення.
16: Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
17: очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
18: серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
19: лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
20: Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
21: нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
22: Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
23: бо заповідь є світильник, і наставляння— світло, і розсудливі повчання— шлях до життя,
24: щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
25: Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
26: тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
27: Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
28: Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
29: Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
30: Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
31: але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
32: Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
33: побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
34: тому що ревнощі— лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
35: не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа,— і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.]
2: Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх.
3: Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого.
4: Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм,
5: щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої.
6: Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої,
7: і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака,
8: який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її,
9: у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці.
10: І ось— назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем,
11: галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її:
12: то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови.
13: Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому:
14: «мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої;
15: тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і— знайшла тебе;
16: килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими;
17: спальню мою напахтила смирною, алое і корицею;
18: зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю,
19: тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу;
20: гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя».
21: Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним.
22: Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес— на ланцюг,] і як олень— на постріл,
23: доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони— на погибель її.
24: Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх.
25: Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її,
26: тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею:
27: дім її— дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.