Книга Притч Соломонових: Притч. 5:15–6:3

Притч. 5:15–6:3

Глава 5

1Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого,

2щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]

3тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її;

4але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий;

5ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла.

6Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.

7Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.

8Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її,

9щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві;

10щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.

11І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —

12і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання,

13і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх:

14ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»

15Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя.

16Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах;

17нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою.

18Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,

19улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно.

20І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?

21Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.

22Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується:

23він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.

Глава 6

1Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —

2ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.

3Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;

4не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;

5рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.

6Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.

7Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;

8але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]

9Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?

10Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:

11і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]

12Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,

13моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;

14підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.

15Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.

16Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:

17очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,

18серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,

19лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.

20Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;

21нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.

22Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:

23бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,

24щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.

25Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;

26тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.

27Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?

28Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?

29Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.

30Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;

31але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.

32Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:

33побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,

34тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,

35не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.