Біблія українською мовою

Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.
2: Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
3: Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.
4: Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.
5: Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху— чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]
6: Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.
7: Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.
8: Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.
9: Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.
10: У вустах царя— слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.
11: Правильні терези і вагові чаші— від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.
12: Мерзота для царів— діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.
13: Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.
14: Царський гнів— вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.
15: У світлому погляді царя— життя, і благовоління його— як хмара з пізнім дощем.
16: Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.
17: Путь праведних— відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.
18: Погибелі передує гордість, і падінню— пихатість.
19: Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.
20: Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.
21: Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
22: Розум для тих, хто має його,— джерело життя, а вченість нерозумних— глупота.
23: Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.
24: Приємна мова— стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25: Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.
26: Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.
27: Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
28: Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.
29: Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;
30: прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він— піч злоби].
31: Вінець слави— сивина, яка знаходиться на шляху правди.
32: Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.
33: У полу кидається жереб, але всі рішення його— від Господа.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2: Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3: Плавильня— для срібла, і горно— для золота, а серця випробовує Господь.
4: Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5: Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6: Вінець старих— сини синів, і слава дітей— батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного— ні гроша.]
7: Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному— вуста неправдиві.
8: Подарунок— дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9: Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10: На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11: Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12: Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13: Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14: Початок сварки— як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15: Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного— обоє мерзота перед Господом.
16: До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17: Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18: Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19: Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20: Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21: Породив хто дурня,— собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22: Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23: Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24: Мудрість— перед лицем розумного, а очі дурня— на краю землі.
25: Нерозумний син— досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26: Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27: Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28: І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої— розсудливим.