Книга Притч Соломонових: Притч. 16:17–17:17

Притч. 16:17–17:17

Глава 16

1Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.

2Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.

3Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.

4Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.

5Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]

6Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.

7Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.

8Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.

9Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.

10У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.

11Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.

12Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.

13Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.

14Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.

15У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.

16Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.

17Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.

18Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.

19Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.

20Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.

21Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.

22Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.

23Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.

24Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.

25Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.

26Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.

27Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.

28Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.

29Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;

30прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].

31Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди.

32Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.

33У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.

Глава 17

1Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.

2Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.

3Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.

4Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.

5Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].

6Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]

7Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.

8Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.

9Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.

10На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.

11Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.

12Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.

13Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.

14Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.

15Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.

16До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]

17Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.

18Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.

19Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.

20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.

21Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.

22Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.

23Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.

24Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.

25Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.

26Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.

27Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.

28І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.