Книга Притч Соломонових: Притч. 15:20–16:9

Притч. 15:20–16:9

Глава 15

1[Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють.

2Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість.

3На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих.

4Лагідний язик — древо життя, але неприборканий — печаль духу.

5Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.]

6У домі праведника — достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя.

7Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так.

8Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому.

9Мерзота перед Господом — путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.

10Зле покарання — тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине.

11Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських.

12Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде.

13Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає.

14Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство.

15Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.

16Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога.

17Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть.

18Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду.

19Шлях лінивого — як терновий пліт, а путь праведних — гладенька.

20Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою.

21Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою.

22Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться.

23Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне!

24Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу.

25Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить.

26Мерзота перед Господом — думки злих, слова ж непорочних угодні Йому.

27Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити.

28Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.]

29Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує.

30Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки.

31Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими.

32Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму.

33Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.

Глава 16

1Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.

2Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.

3Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.

4Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.

5Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]

6Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.

7Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.

8Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.

9Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.

10У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.

11Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.

12Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.

13Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.

14Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.

15У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.

16Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.

17Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.

18Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.

19Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.

20Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.

21Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.

22Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.

23Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.

24Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.

25Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.

26Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.

27Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.

28Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.

29Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;

30прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].

31Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди.

32Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.

33У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.