Книга Притч Соломонових: Притч. 14:27–15:4

Притч. 14:27–15:4

Глава 14

1Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.

3У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.

4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.

5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.

6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.

7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.

8Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.

9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.

10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.

11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.

12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.

13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.

14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.

15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.

16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.

17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.

18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.

19Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.

20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.

21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.

23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.

24Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.

25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.

26У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.

27Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.

28У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.

29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.

30Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.

31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.

32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.

33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.

34Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.

35Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.

Глава 15

1[Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють.

2Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість.

3На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих.

4Лагідний язик — древо життя, але неприборканий — печаль духу.

5Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.]

6У домі праведника — достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя.

7Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так.

8Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому.

9Мерзота перед Господом — путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.

10Зле покарання — тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине.

11Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських.

12Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде.

13Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає.

14Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство.

15Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.

16Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога.

17Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть.

18Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду.

19Шлях лінивого — як терновий пліт, а путь праведних — гладенька.

20Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою.

21Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою.

22Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться.

23Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне!

24Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу.

25Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить.

26Мерзота перед Господом — думки злих, слова ж непорочних угодні Йому.

27Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити.

28Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.]

29Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує.

30Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки.

31Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими.

32Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму.

33Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.