Біблія українською мовою

Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2: Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
3: У вустах нерозумного— бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
4: Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
5: Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
6: Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
7: Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
8: Мудрість розумного— знання путі своєї, глупство ж безрозсудних— омана.
9: Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних— благовоління.
10: Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
11: Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
12: Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх— дорога до смерти.
13: І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
14: Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра— від своїх.
15: Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
16: Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
17: Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
18: Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
19: Схиляться злі перед добрими і нечестиві— біля воріт праведника.
20: Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
21: Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
22: Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
23: Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
24: Вінець мудрих— багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
25: Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
26: У страху перед Господом— надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
27: Страх Господній— джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
28: У численності народу— велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
29: У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
30: Лагідне серце— життя для тіла, а заздрість— гниль для кісток.
31: Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
32: За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
33: Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
34: Праведність підносить народ, а беззаконня— нечестя народів.
35: Благовоління царя— до раба розумного, а гнів його— проти того, хто ганьбить його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій?
2: Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях;
3: вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері:
4: «до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій!
5: Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні— розуму.
6: Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх— правда;
7: бо істину промовить язик мій, і нечестя— мерзота для вуст моїх;
8: усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства;
9: усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання.
10: Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото;
11: тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.
12: Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання.
13: Страх Господній— ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу.
14: У мене рада і правда; я розум, у мене сила.
15: Мною царі царюють і володарі узаконюють правду;
16: мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі.
17: Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене;
18: багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда;
19: плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла.
20: Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя,
21: щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]
22: Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку;
23: від віку я помазана, від початку, раніше буття землі.
24: Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.
25: Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів,
26: коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.
27: Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні,
28: коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні,
29: коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі:
30: тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи,
31: радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими.
32: Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої!
33: Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них.
34: Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх!
35: тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа;
36: а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть».

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою,
2: і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний.
3: Не захоплюйся ласими стравами його; це— оманна їжа.
4: Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої.
5: Спрямуєш очі твої на нього, і— його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба.
6: Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її;
7: тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою.
8: Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно.
9: У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої.
10: Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь,
11: тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою.
12: Прихили серце твоє до навчання і вуха твої— до розумних слів.
13: Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре;
14: ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.
15: Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце;
16: і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе.
17: Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому;
18: тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена.
19: Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь.
20: Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом:
21: тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я.
22: Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє.
23: Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму.
24: Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього.
25: Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.
26: Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми,
27: тому що блудниця— глибока прірва, і чужа дружина— вузький колодязь;
28: вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників.
29: У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі?
30: У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого.
31: Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно:
32: згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид;
33: очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне,
34: і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли.
35: [І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого».