Книга Притч Соломонових: Притч. 14:15–26

Притч. 14:15–26

Глава 14

1Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.

3У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.

4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.

5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.

6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.

7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.

8Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.

9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.

10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.

11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.

12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.

13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.

14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.

15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.

16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.

17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.

18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.

19Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.

20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.

21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.

23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.

24Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.

25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.

26У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.

27Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.

28У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.

29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.

30Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.

31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.

32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.

33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.

34Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.

35Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.