Книга Притч Соломонових: Притч. 13:20–14:6

Притч. 13:20–14:6

Глава 13

1Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.

2Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.

3Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.

4Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.

5Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.

6Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.

7Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.

8Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.

9Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]

10Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість.

11Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.

12Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя.

13Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається.

14[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]

15Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.

16Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.

17Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство.

18Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння.

19Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі.

20Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.

21Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.

22Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.

23Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.

24Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.

25Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.

26Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.

Глава 14

1Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.

3У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.

4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.

5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.

6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.

7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.

8Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.

9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.

10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.

11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.

12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.

13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.

14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.

15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.

16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.

17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.

18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.

19Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.

20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.

21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.

23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.

24Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.

25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.

26У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.

27Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.

28У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.

29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.

30Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.

31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.

32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.

33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.

34Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.

35Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.