Послання до Филип'ян: Флп. 2:5–11

Флп. 2:5–11 зач. 240

Глава 2

1Отже, коли́ є яке́ втіша́ння у Христі́, коли́ є яка́ відра́да любо́ві, коли́ є яке́ єдна́ння ду́ху, коли́ є яке́ милосе́рдя і співчутли́вість,

2то допо́вніть мою́ ра́дість: ма́йте одні́ думки́, ма́йте ту ж любо́в, бу́дьте одноду́шні та одноду́мні;

3нічо́го не робі́ть з любо́ві до супере́чок або́ чванли́вості, але́ в смиренному́дрості вважа́йте оди́н о́дного ви́щим за се́бе.

4Не про се́бе ті́льки ко́жен турбу́йся, але́ ко́жний і про і́нших,

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

зач. 24112Отже, улю́блені мої́, як ви за́вжди були́ слухня́ні, не ті́льки в прису́тності мої́й, але́ зна́чно бі́льше тепе́р, під час моє́ї відсу́тності, зі стра́хом і тре́петом зве́ршуйте своє́ спасі́ння;

13тому́ що Бог ство́рює в вас і хоті́ння, і дія́ння за Свої́м благоволі́нням.

14Усе́ робі́ть без наріка́ння й су́мніву,

15щоб вам бу́ти бездога́нними й чи́стими, ді́тьми Бо́жими, непоро́чними се́ред непокі́рного й розбе́щеного ро́ду, в яко́му ви ся́єте, як світи́ла у сві́ті,

зач. 24216зберіга́ючи сло́во життя́, на похвалу́ мені́ в день Христа́, що я не ма́рно подвиза́вся і не ма́рно труди́вся.

17Але́ якщо́ я і стаю́ же́ртвою за же́ртву і служі́ння ві́ри ва́шої, то ра́дуюсь і співраді́ю усі́м вам.

18Про це са́ме і ви раді́йте і співраді́йте мені́.

19Наді́юсь же в Го́споді Іісу́сі незаба́ром посла́ти до вас Тимофі́я, щоб і я, дові́давшись про ва́ші обста́вини, уті́шився ду́хом.

20Бо я ніко́го не ма́ю тако́го стара́нного, хто б так щи́ро турбува́вся про вас.

21Бо всі шука́ють свого́, а не того́, що уго́дно Іісу́су Христу́.

22А його́ ві́рність вам відо́ма, бо він, як син ба́тькові, служи́в мені́ у благовіствува́нні.

23Ото́ж я ма́ю наді́ю посла́ти його́ нега́йно, як ті́льки дізна́юсь, що бу́де зі мно́ю.

зач. 24324Я впе́внений у Го́споді, що й сам ско́ро прийду́ до вас.

25А втім, я вважа́в за потрі́бне посла́ти до вас Єпафроді́та, бра́та і співробі́тника та сподви́жника мого́, а ва́шого посла́нника і служи́теля в потре́бі мої́й,

26бо він ду́же бажа́в ба́чити всіх вас і тя́жко тужи́в за тим, що до вас дійшла́ чу́тка про його́ хворо́бу.

27Бо він був хво́рий при́ смерті, але́ Бог поми́лував його́, і не його́ ті́льки, але́ й мене́, щоб не додала́сь мені́ печа́ль до печа́лі.

28Тому́ я скорі́ше посла́в його́, щоб ви, поба́чивши його́ зно́ву, зраді́ли, і я був ме́нше засму́чений.

29Приймі́ть же його́ в Го́споді з уся́кою ра́дістю, і таки́х ма́йте в пова́зі,

30бо він за ді́ло Христо́ве близьки́й був до сме́рті, наража́ючи на небезпе́ку життя́, щоб допо́внити недоста́ток ва́ших по́слуг мені́.