Біблія українською мовою

Книга Числа

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
2: І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
3: І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
4: Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
5: Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
6: а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
7: Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
8: народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
9: І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
10: Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
11: І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
12: хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
13: звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
14: Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
15: коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
16: І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
17: Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
18: Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті,— то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19: не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
20: але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
21: І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
22: чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
23: І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
24: Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
25: І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
26: Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
27: І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
28: У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
29: Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
30: І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
31: І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
32: І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
33: М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
34: І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава**, тому що там поховали примхливий народ.
35: Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв,— тому що він узяв за себе ефіоплянку,—
2: і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь.
3: Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі.
4: І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє.
5: І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє.
6: І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним;
7: але не так з рабом Моїм Мойсеєм,— він вірний у всьому домі Моїм:
8: вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві?
9: І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов.
10: І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі.
11: І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили;
12: не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла.
13: І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її!
14: І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться.
15: І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран.
2: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
3: пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них.
4: І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих.
5: Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів,
6: з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв,
7: з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн,
8: з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів,
9: з коліна Єфремового Осія, син Навина,
10: з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв,
11: з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв,
12: з коліна Йосифового від Манассії Гаддій, син Сусіїв,
13: з коліна Данового Аммиїл, син Гемалліїв,
14: з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів,
15: з коліна Неффалимового Нахбій, син Вофсіїв,
16: з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв.
17: Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом.
18: І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору,
19: і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний?
20: і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях?
21: і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду.
22: Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа;
23: і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського;
24: і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв;
25: місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві.
26: І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів.
27: І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі;
28: і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її;
29: але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там;
30: Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану.
31: Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її.
32: А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас.
33: І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст;
34: там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч;
2: і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій!
3: і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет?
4: І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет.
5: І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих.
6: І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій
7: і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра;
8: якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її— цю землю, в якій тече молоко і мед;
9: тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх.
10: І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.
11: І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього?
12: вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього.
13: Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей,
14: і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному;
15: і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть:
16: Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі.
17: Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18: Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
19: Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього.
20: І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм;
21: але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля:
22: усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого,
23: не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її;
24: але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її;
25: амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.
26: І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
27: доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую.
28: Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам;
29: у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене,
30: не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина;
31: дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували,
32: а ваші трупи упадуть у пустелі цій;
33: а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі;
34: за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.
35: Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть.
36: І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю,
37: ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом;
38: тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю.
39: І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився.
40: І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили.
41: Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно;
42: не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші;
43: бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа.
44: Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану.
45: І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.]