Біблія українською мовою

Книга Неємії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;­
2: і говорив при братах своїх і при са­марійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
3: А Товія аммонитянин, який бувпоруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
4: Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в зем­­лі полону;
5: і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
6: Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
7: Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські віднов­люються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
8: І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
9: І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них.
10: Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі­ будувати стіну.
11: А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптомми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу.
12: Ко­ли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас,
13: тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами­ їхніми і луками їхніми.
14: І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страш­ного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15: Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повер­нулися до стіни, кожен на свою роботу.
16: З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а іншаполовина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилисяпозаду всього до­му Іудиного.
17: Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис.
18: Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і таквони будували. Біля мене знаходився сурмач.
19: І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного;
20: то­­му звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.
21: Так виконува­ли ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22: Крім цього, у той же час я ска­зав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми,— і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
23: І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.