Біблія українською мовою

Книга Іісуса Навина

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
2: зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем.
3: Але жителі Гаваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм,
4: вдалися до хитрости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина;
5: і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним].
6: Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз.
7: Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз?
8: Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли?
9: Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті,
10: й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
11: [Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
12: Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим;
13: і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги.
14: Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали.
15: І уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники громади.
16: А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них;
17: бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим.
18: [Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
19: Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх;
20: а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.
21: І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
22: Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас?
23: за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]!
24: Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
25: тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини.
26: І вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх;
27: і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них,
2: тоді він дуже злякався, тому що Гаваон [було] місто велике, як одне з царських міст, і більше Гая, і всі жителі його люди хоробрі.
3: Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати:
4: прийдіть до мене і допоможіть мені уразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими.
5: Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього.
6: Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах.
7: Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.
8: І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм.
9: І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала.
10: Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа.
11: Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою].
12: Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською!
13: І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?
14: І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля.
15: Потім повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Галгал.
16: А ті п’ять царів втекли і сховалися в печері в Македі.
17: Коли донесено було Ісусові і сказано: «знайшлися п’ять царів, вони ховаються в печері в Македі»,
18: Ісус сказав: «приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх;
19: а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».
20: Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста,
21: весь народ повернувся в стан до Ісуса в Макед з миром, і ніхто на синів Ізраїлевих не поворухнув язиком своїм.
22: Тоді Ісус сказав: відкрийте отвір печери і виведіть до мене з печери п’ятьох царів тих.
23: Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського.
24: Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
25: Ісус сказав їм: не бійтеся і не жахайтеся, будьте твердими і мужніми; бо так вчинить Господь з усіма ворогами вашими, з якими будете воювати.
26: Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора.
27: При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня.
28: У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.
29: І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;
30: і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським.
31: З Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього;
32: і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.
33: Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].
34: І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього;
35: [і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
36: І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього;
37: і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому.
38: Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього;
39: і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її.
40: І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;
41: уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона;
42: і всіх царів цих і землі їх Ісус узяв одним разом, бо Господь Бог Ізраїлів боровся за Ізраїля.
43: Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися в стан, у Галгал.