Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Матфея: Мф. 9:14–17
Глава 9
зач. 29 1 Тоді́ Він, увійшо́вши в чо́вен, перепли́в наза́д і прибу́в до Свого́ мі́ста.
2 І ось, принесли́ до Ньо́го розсла́бленого, покла́деного на посте́лі. І, ба́чачи ві́ру ї́хню, Іісу́с сказа́в розсла́бленому: дерза́й, ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́!
3 При цьо́му де́які з кни́жників сказа́ли в собі́: Він богоху́льствує.
4 Іісу́с же, вбача́ючи по́мисли ї́хні, промо́вив: наві́що ви ду́маєте лука́ве в серця́х ва́ших?
5 Бо що ле́гше сказа́ти: проща́ються тобі́ гріхи́, чи сказа́ти: вста́нь і ходи́?
6 Але́ щоб зна́ли ви, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – тоді́ гово́рить розсла́бленому: вста́нь, візьми́ по́стіль твою́, і йди до до́му твого́.
7 І він встав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в до до́му свого́.
8 Наро́д же, поба́чивши це, здивува́вся і просла́вив Бо́га, Котри́й дав таку́ вла́ду лю́дям.
зач. 30 9 Прохо́дячи зві́дти, Іісу́с поба́чив чолові́ка, що сиді́в бі́ля ми́тниці, на ім’я́ Матфе́й, і ка́же йому́: іди́ за Мно́ю. І він вста́в і пішо́в за Ним.
10 І коли́ Іісу́с возлежа́в у до́мі, прийшло́ ба́гато ми́тарів і грі́шників і возлежа́ли з Ним і у́чнями Його́.
11 Поба́чивши те, фарисе́ї сказа́ли у́чням Його́: для чо́го Учи́тель ваш ї́сть і п’є з ми́тарями і грі́шниками?
12 Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в їм: не здоро́ві потребу́ють лі́каря, а неду́жі,
13 піді́ть та навчі́ться, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви. Бо Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників, а грі́шників до покая́ння.
зач. 31 14 Тоді́ прихо́дять до Ньо́го у́чні Іоа́ннові і ка́жуть: чому́ ми і фарисе́ї по́стимось бага́то, Твої́ ж у́чні не по́стяться?
15 І сказа́в їм Іісу́с: чи мо́жуть сини́ черто́га весі́льного сумува́ти, по́ки з ни́ми жени́х? Але́ при́йдуть дні, коли́ відбере́ться у них жени́х, і тоді́ по́ститимуть.
16 І ніхто́ до старо́ї оде́жі не наклада́є ла́тки з ново́ї ткани́ни, бо відірве́ться від старо́го і ді́рка бу́де ще гі́рша.
17 Не влива́ють та́кож вина́ молодо́го в старі́ мі́хи; а іна́кше прорву́ться мі́хи, і вино́ ви́тече, і мі́хи пропаду́ть, а влива́ють вино́ молоде́ в нові́ мі́хи, і зберіга́ється те і дру́ге.
зач. 32 18 Коли́ Він говори́в їм це, підійшо́в до Ньо́го яки́йсь нача́льник і, кла́няючись Йому́, говори́в: дочка́ моя́ тепе́р помира́є, але́ Ти прийди́, поклади́ на не́ї ру́ку Твою́, і вона́ бу́де жива́.
19 І, вста́вши, Іісу́с пішо́в за ним, і у́чні Його́.
20 І ось, жі́нка, що двана́дцять ро́ків стражда́ла кровоте́чею, підійшо́вши зза́ду, доторкну́лася до кра́ю оде́жі Його́,
21 бо вона́ каза́ла сама́ в собі́: як ті́льки доторкну́сь до оде́жі Його́, оду́жаю.
22 Іісу́с же, оберну́вшись і поба́чивши її́, сказа́в: дерза́й, до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І оду́жала жі́нка з то́го ча́су.
23 І коли́ прийшо́в Іісу́с в дім нача́льника і поба́чив сопілкарі́в і наро́д збенте́жений,
24 сказа́в їм: ви́йдіть геть, бо не вме́рла ді́вчина, а спить. І насміха́лися з Ньо́го.
25 Коли́ ж люде́й було́ ви́проваджено, Він, увійшо́вши, взяв її́ за ру́ку, і ді́вчина вста́ла.
26 І рознесла́ся чу́тка про це по всій землі́ тій.
зач. 33 27 Коли́ йшов Іісу́с зві́дти, за Ним слі́дом ішли́ дво́є сліпи́х і крича́ли: поми́луй нас, Іісу́се, си́ну Дави́дів!
28 Коли́ ж Він увійшо́в у дім, сліпі́ приступи́ли до Ньо́го. І гово́рить їм Іісу́с: чи ві́руєте, що Я мо́жу це зроби́ти? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!
29 Тоді́ Він доторкну́вся до оче́й ї́хніх і сказа́в: по ві́рі ва́шій хай бу́де вам.
30 І відкри́лися о́чі ї́хні; і сказа́в їм Іісу́с суво́ро: пильну́йте ж, щоб ніхто́ не дові́дався.
31 А вони́, ви́йшовши, розголоси́ли про Ньо́го по всій землі́ тій.
32 Коли́ ж ті вихо́дили, то привели́ до Ньо́го чолові́ка німо́го біснува́того.
33 І коли́ бі́са було́ ви́гнано, німи́й поча́в говори́ти. І наро́д, диву́ючись, каза́в: ніко́ли не було́ тако́го в Ізра́їлі.
34 А фарисе́ї говори́ли: Він виганя́є бі́сів си́лою кня́зя бісі́вського.
35 І ходи́в Іісу́с по всіх міста́х і се́лах, навча́ючи в ї́хніх синаго́гах, пропові́дуючи Єва́нгеліє Ца́рства і зціля́ючи вся́ку хворо́бу і вся́ку не́міч у лю́дях.
зач. 34 36 Ба́чачи на́товпи наро́ду, Він змилосе́рдився над ни́ми, бо вони́ були́ змо́рені й розсі́яні, як ві́вці, що не ма́ють па́стиря.
37 Тоді́ гово́рить до у́чнів Свої́х: жни́ва бага́то, а женці́в зама́ло.
38 Ото́ж блага́йте Госпо́даря жни́ва, щоб ви́слав женці́в на жни́во Своє́.