Євангеліє від Матфея: Мф. 8:28–9:1

Мф. 8:28–9:1 зач. 28

Глава 8

1Коли́ ж Він зійшо́в з гори́, слі́дом за Ним пішло́ бага́то наро́ду.

2І ось підійшо́в прокаже́ний і, кла́няючись Йому́, сказа́в: Го́споди! коли́ хо́чеш, мо́жеш очи́стити мене́.

3Іісу́с, простя́гши ру́ку, доторкну́вся до ньо́го і сказа́в: хо́чу, очи́сться. І він у ту ж мить очи́стився від прока́зи.

4І гово́рить йому́ Іісу́с: гляди́ ж, ніко́му не розка́зуй, але́ піди́, покажи́ся свяще́нникові і принеси́ дар, яки́й повелі́в Мойсе́й, на сві́дчення їм.

зач. 255Коли́ ж увійшо́в Іісу́с у Капернау́м, підійшо́в до Ньо́го со́тник і блага́в Його́:

6Го́споди! слуга́ мій вдо́ма лежи́ть розсла́блений і тя́жко стражда́є.

7Іісу́с гово́рить йому́: Я прийду́ і зцілю́ його́.

8Со́тник же, відповіда́ючи, ска́зав: Го́споди! я недосто́йний, щоб Ти увійшо́в під покрі́влю мою́, але промо́в ті́льки сло́во, і ви́дужає слуга́ мій;

9бо я і підвла́дна люди́на, але́, ма́ючи під собо́ю во́їнів, кажу́ одному́: «іди́», і йде́; і дру́гому: «прийди́», і прихо́дить; і слузі́ моє́му: «зроби́ це», і зро́бить.

10Почу́вши це, Іісу́с здивува́вся і сказа́в тим, що йшли́ за Ним: і́стинно кажу́ вам, і в Ізра́їлі не знайшо́в Я тако́ї ві́ри.

11Кажу́ ж вам, що бага́то при́йдуть від схо́ду й за́ходу і возля́жуть з Авраа́мом, Ісаа́ком і Я́ковом у Ца́рстві Небе́сному;

12а сини́ ца́рства ви́гнані бу́дуть у тьму безпросві́тню: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.

13І сказа́в Іісу́с со́тникові: іди́, і як ві́рив ти, хай бу́де тобі́. І оду́жав слуга́ його́ в ту ж мить.

зач. 2614Прийшо́вши до Петро́вого до́му, Іісу́с поба́чив те́щу його́, що лежа́ла в гаря́чці,

15і доторкну́вся до руки́ її́, і гаря́чка поки́нула її́; і вона́ вста́ла і служи́ла їм.

16Коли́ ж на́став ве́чір, привели́ до Ньо́го бага́то біснува́тих, і Він ви́гнав ду́хів сло́вом і зціли́в усі́х неду́жих,

17щоб спра́вдилося ска́зане проро́ком Іса́ією, яки́й гово́рить: Він взяв на Се́бе неду́ги на́ші і поні́с хворо́би.

18А як поба́чив Іісу́с довко́ла Се́бе бага́то наро́ду, звелі́в у́чням відпливти́ на дру́гий бік.

19Тоді́ оди́н кни́жник, підійшо́вши, сказа́в Йому́: Учи́телю! я піду́ за Тобо́ю, куди́ б Ти не пішо́в.

20І ка́же йому́ Іісу́с: лиси́ці ма́ють но́ри і птахи́ небе́сні – гні́зда, а Син Людськи́й не ма́є де го́лову прихили́ти.

21І́нший же з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Го́споди! дозво́ль мені́ спе́ршу піти́ і похова́ти ба́тька мого́.

22Але́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́ за Мно́ю, і залиши́ ме́ртвим хова́ти свої́х мерці́в.

зач. 2723І коли́ увійшо́в Він у чо́вен, за Ним пішли́ у́чні Його́.

24І ось, підняли́сь хви́лі вели́кі на мо́рі, аж чо́вен покрива́ло хви́лями; а Він спав.

25Тоді́ у́чні Його́, підійшо́вши до Ньо́го, розбуди́ли Його́ і сказа́ли: Го́споди! ряту́й нас, ги́немо.

26І гово́рить їм: чого́ ви такі́ боязкі́, мало́вірні? По́тім, вста́вши, заборони́в вітра́м і мо́рю, і наста́ла вели́ка ти́ша.

27Лю́ди ж, диву́ючись, говори́ли: хто це, що і вітри́ і мо́ре підкоря́ються Йому́?

зач. 2828І коли́ Він прибу́в на і́нший бе́рег, в краї́ну Гергеси́нську, Його́ зустрі́ли двоє́ біснува́тих, що ви́йшли з моги́льних пече́р, ду́же лю́ті, так що ніхто́ не міг пройти́ тіє́ю доро́гою.

29І ось, вони́ закрича́ли: що Тобі́ до нас, Іісу́се, Си́ну Бо́жий? прийшо́в Ти сюди́ передча́сно му́чити нас.

30А дале́ко від них пасло́ся вели́ке ста́до свине́й.

31І бі́си бла́гали Його́: якщо́ ви́женеш нас, то пошли́ нас у ста́до свине́й.

32І Він сказа́в їм: іді́ть. І вони́, ви́йшовши, пішли́ в ста́до свине́й. І ось, все ста́до свине́й ки́нулося з кру́чі в мо́ре і втопи́лось у воді́.

33Пастухи́ ж побі́гли і, прийшо́вши у мі́сто, розповіли́ про все, і про те, що було́ з біснува́тими.

34І ось, все мі́сто ви́йшло назу́стріч Іісу́сові; і, поба́чивши Його́, проси́ли, щоб Він відійшо́в за ме́жі ї́хні.

Глава 9

зач. 291Тоді́ Він, увійшо́вши в чо́вен, перепли́в наза́д і прибу́в до Свого́ мі́ста.

2І ось, принесли́ до Ньо́го розсла́бленого, покла́деного на посте́лі. І, ба́чачи ві́ру ї́хню, Іісу́с сказа́в розсла́бленому: дерза́й, ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́!

3При цьо́му де́які з кни́жників сказа́ли в собі́: Він богоху́льствує.

4Іісу́с же, вбача́ючи по́мисли ї́хні, промо́вив: наві́що ви ду́маєте лука́ве в серця́х ва́ших?

5Бо що ле́гше сказа́ти: проща́ються тобі́ гріхи́, чи сказа́ти: вста́нь і ходи́?

6Але́ щоб зна́ли ви, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – тоді́ гово́рить розсла́бленому: вста́нь, візьми́ по́стіль твою́, і йди до до́му твого́.

7І він встав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в до до́му свого́.

8Наро́д же, поба́чивши це, здивува́вся і просла́вив Бо́га, Котри́й дав таку́ вла́ду лю́дям.

зач. 309Прохо́дячи зві́дти, Іісу́с поба́чив чолові́ка, що сиді́в бі́ля ми́тниці, на ім’я́ Матфе́й, і ка́же йому́: іди́ за Мно́ю. І він вста́в і пішо́в за Ним.

10І коли́ Іісу́с возлежа́в у до́мі, прийшло́ ба́гато ми́тарів і грі́шників і возлежа́ли з Ним і у́чнями Його́.

11Поба́чивши те, фарисе́ї сказа́ли у́чням Його́: для чо́го Учи́тель ваш ї́сть і п’є з ми́тарями і грі́шниками?

12Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в їм: не здоро́ві потребу́ють лі́каря, а неду́жі,

13піді́ть та навчі́ться, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви. Бо Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників, а грі́шників до покая́ння.

зач. 3114Тоді́ прихо́дять до Ньо́го у́чні Іоа́ннові і ка́жуть: чому́ ми і фарисе́ї по́стимось бага́то, Твої́ ж у́чні не по́стяться?

15І сказа́в їм Іісу́с: чи мо́жуть сини́ черто́га весі́льного сумува́ти, по́ки з ни́ми жени́х? Але́ при́йдуть дні, коли́ відбере́ться у них жени́х, і тоді́ по́ститимуть.

16І ніхто́ до старо́ї оде́жі не наклада́є ла́тки з ново́ї ткани́ни, бо відірве́ться від старо́го і ді́рка бу́де ще гі́рша.

17Не влива́ють та́кож вина́ молодо́го в старі́ мі́хи; а іна́кше прорву́ться мі́хи, і вино́ ви́тече, і мі́хи пропаду́ть, а влива́ють вино́ молоде́ в нові́ мі́хи, і зберіга́ється те і дру́ге.

зач. 3218Коли́ Він говори́в їм це, підійшо́в до Ньо́го яки́йсь нача́льник і, кла́няючись Йому́, говори́в: дочка́ моя́ тепе́р помира́є, але́ Ти прийди́, поклади́ на не́ї ру́ку Твою́, і вона́ бу́де жива́.

19І, вста́вши, Іісу́с пішо́в за ним, і у́чні Його́.

20І ось, жі́нка, що двана́дцять ро́ків стражда́ла кровоте́чею, підійшо́вши зза́ду, доторкну́лася до кра́ю оде́жі Його́,

21бо вона́ каза́ла сама́ в собі́: як ті́льки доторкну́сь до оде́жі Його́, оду́жаю.

22Іісу́с же, оберну́вшись і поба́чивши її́, сказа́в: дерза́й, до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І оду́жала жі́нка з то́го ча́су.

23І коли́ прийшо́в Іісу́с в дім нача́льника і поба́чив сопілкарі́в і наро́д збенте́жений,

24сказа́в їм: ви́йдіть геть, бо не вме́рла ді́вчина, а спить. І насміха́лися з Ньо́го.

25Коли́ ж люде́й було́ ви́проваджено, Він, увійшо́вши, взяв її́ за ру́ку, і ді́вчина вста́ла.

26І рознесла́ся чу́тка про це по всій землі́ тій.

зач. 3327Коли́ йшов Іісу́с зві́дти, за Ним слі́дом ішли́ дво́є сліпи́х і крича́ли: поми́луй нас, Іісу́се, си́ну Дави́дів!

28Коли́ ж Він увійшо́в у дім, сліпі́ приступи́ли до Ньо́го. І гово́рить їм Іісу́с: чи ві́руєте, що Я мо́жу це зроби́ти? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!

29Тоді́ Він доторкну́вся до оче́й ї́хніх і сказа́в: по ві́рі ва́шій хай бу́де вам.

30І відкри́лися о́чі ї́хні; і сказа́в їм Іісу́с суво́ро: пильну́йте ж, щоб ніхто́ не дові́дався.

31А вони́, ви́йшовши, розголоси́ли про Ньо́го по всій землі́ тій.

32Коли́ ж ті вихо́дили, то привели́ до Ньо́го чолові́ка німо́го біснува́того.

33І коли́ бі́са було́ ви́гнано, німи́й поча́в говори́ти. І наро́д, диву́ючись, каза́в: ніко́ли не було́ тако́го в Ізра́їлі.

34А фарисе́ї говори́ли: Він виганя́є бі́сів си́лою кня́зя бісі́вського.

35І ходи́в Іісу́с по всіх міста́х і се́лах, навча́ючи в ї́хніх синаго́гах, пропові́дуючи Єва́нгеліє Ца́рства і зціля́ючи вся́ку хворо́бу і вся́ку не́міч у лю́дях.

зач. 3436Ба́чачи на́товпи наро́ду, Він змилосе́рдився над ни́ми, бо вони́ були́ змо́рені й розсі́яні, як ві́вці, що не ма́ють па́стиря.

37Тоді́ гово́рить до у́чнів Свої́х: жни́ва бага́то, а женці́в зама́ло.

38Ото́ж блага́йте Госпо́даря жни́ва, щоб ви́слав женці́в на жни́во Своє́.