Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Матфея: Мф. 7:24–8:4
Глава 7
зач. 201Не суді́ть, то не суди́мі бу́дете,
2бо яки́м судо́м су́дите, таки́м бу́дете суди́мі, і яко́ю мі́рою мі́ряєте, тако́ю і вам бу́дуть мі́ряти.
3І що ти ди́вишся на сучо́к в о́ці бра́та твого́, а коло́ди у твоє́му о́ці не відчува́єш?
4Або́, як ска́жеш бра́тові твоє́му: «дай, я ви́йму сучо́к з о́ка твого́», коли́ коло́да в о́ці твої́м?
5Лицемі́ре! Ви́йми спе́ршу коло́ду з о́ка твого́ і тоді́ поба́чиш, як ви́йняти сучо́к з о́ка бра́та твого́.
6Не дава́йте святи́ні псам і не ки́дайте пе́рлів ва́ших пе́ред сви́ньми, щоб вони́ не потопта́ли їх нога́ми свої́ми і, оберну́вшись, не пороздира́ли вас.
7Просі́ть, і да́сться вам; шука́йте, і зна́йдете; сту́кайте, і відчи́нять вам;
8бо ко́жен, хто про́сить, оде́ржує, і хто шука́є, знахо́дить, і хто сту́кає, тому́ відчи́нять.
9Чи є між ва́ми така́ люди́на, яка́, коли́ син її́ попро́сить у не́ї хлі́ба, подала́ б йому́ ка́мінь?
10і коли́ попро́сить ри́би, подала́ б йому́ змію́?
11О́тже, якщо́ ви, бу́дучи злі́, вмі́єте дари́ до́брі дава́ти ді́тям ва́шим, тим па́че Оте́ць ваш Небе́сний да́сть бла́га тим, хто про́сить у Ньо́го.
зач. 2112Ото́ж все, як бажа́єте, щоб вам роби́ли лю́ди, так і ви робі́ть їм, бо в цьо́му зако́н і проро́ки.
13Вхо́дьте вузьки́ми ворі́тьми, бо широ́кі воро́та і просто́ра доро́га веду́ть на поги́бель, і бага́то іду́ть ни́ми;
14бо тісні́ воро́та і вузька́ доро́га веду́ть у життя́, і ма́ло хто знахо́дить їх.
зач. 2215Остеріга́йтесь лжепроро́ків, які́ прихо́дять до вас в оде́жі ове́чій, а всере́дині вовки́ хи́жі.
16По плода́х ї́хніх пізна́єте їх. Хіба́ збира́ють виногра́д з терни́ни, або́ смо́кви з реп’яхі́в?
17Так уся́ке до́бре де́рево плоди́ до́брі прино́сить, а пога́не де́рево плоди́ пога́ні прино́сить.
18Не мо́же де́рево до́бре прино́сити плоди́ пога́ні, ні де́рево пога́не прино́сити плоди́ до́брі.
19Вся́ке де́рево, що не дає́ пло́ду до́брого, зру́бують і ки́дають у вого́нь.
20Ото́ж по ї́хніх плода́х пізна́єте їх.
зач. 2321Не ко́жен, хто гово́рить Мені́: «Го́споди! Го́споди!», увійде́ в Ца́рство Небе́сне, а той, хто вико́нує во́лю Отця́ Мого́ Небе́сного.
22Бага́то хто ска́же Мені́ в той день: Го́споди! Го́споди! чи не Твої́м ім’я́м ми пророкува́ли? і чи не Твої́м ім’я́м бі́сів виганя́ли? і чи не Твої́м ім’я́м бага́то чуде́с твори́ли?
23І тоді́ скажу́ їм: Я ніко́ли не знав вас; відійді́ть від Ме́не, хто чини́ть беззако́ння.
зач. 2424Ото́ж вся́кого, хто слу́хає слова́ Мої́ ці і вико́нує їх, уподі́бню му́жу розу́мному, котри́й збудува́в буди́нок сві́й на ка́мені;
25і пішо́в дощ, і розлили́ся річки́, і зняли́ся вітри́, і ри́нули на буди́нок той, і він не впав, бо був засно́ваний на ка́мені.
26І ко́жен, хто слу́хає ці слова́ Мої́ і не вико́нує їх, уподі́бниться му́жеві нерозу́мному, котри́й збудува́в буди́нок сві́й на піску́;
27і пішо́в дощ, і розлили́ся річки́, і зняли́ся вітри́, і налягли́ на буди́нок той; і він упа́в, і руйнува́ння його́ було́ вели́ке.
28І коли́ Іісу́с скінчи́в слова́ ці, наро́д дивува́вся вченню́ Його́,
29бо Він учи́в їх, як Таки́й, що ма́є вла́ду, а не як кни́жники і фарисе́ї.
Глава 8
1Коли́ ж Він зійшо́в з гори́, слі́дом за Ним пішло́ бага́то наро́ду.
2І ось підійшо́в прокаже́ний і, кла́няючись Йому́, сказа́в: Го́споди! коли́ хо́чеш, мо́жеш очи́стити мене́.
3Іісу́с, простя́гши ру́ку, доторкну́вся до ньо́го і сказа́в: хо́чу, очи́сться. І він у ту ж мить очи́стився від прока́зи.
4І гово́рить йому́ Іісу́с: гляди́ ж, ніко́му не розка́зуй, але́ піди́, покажи́ся свяще́нникові і принеси́ дар, яки́й повелі́в Мойсе́й, на сві́дчення їм.
зач. 255Коли́ ж увійшо́в Іісу́с у Капернау́м, підійшо́в до Ньо́го со́тник і блага́в Його́:
6Го́споди! слуга́ мій вдо́ма лежи́ть розсла́блений і тя́жко стражда́є.
7Іісу́с гово́рить йому́: Я прийду́ і зцілю́ його́.
8Со́тник же, відповіда́ючи, ска́зав: Го́споди! я недосто́йний, щоб Ти увійшо́в під покрі́влю мою́, але промо́в ті́льки сло́во, і ви́дужає слуга́ мій;
9бо я і підвла́дна люди́на, але́, ма́ючи під собо́ю во́їнів, кажу́ одному́: «іди́», і йде́; і дру́гому: «прийди́», і прихо́дить; і слузі́ моє́му: «зроби́ це», і зро́бить.
10Почу́вши це, Іісу́с здивува́вся і сказа́в тим, що йшли́ за Ним: і́стинно кажу́ вам, і в Ізра́їлі не знайшо́в Я тако́ї ві́ри.
11Кажу́ ж вам, що бага́то при́йдуть від схо́ду й за́ходу і возля́жуть з Авраа́мом, Ісаа́ком і Я́ковом у Ца́рстві Небе́сному;
12а сини́ ца́рства ви́гнані бу́дуть у тьму безпросві́тню: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.
13І сказа́в Іісу́с со́тникові: іди́, і як ві́рив ти, хай бу́де тобі́. І оду́жав слуга́ його́ в ту ж мить.
зач. 2614Прийшо́вши до Петро́вого до́му, Іісу́с поба́чив те́щу його́, що лежа́ла в гаря́чці,
15і доторкну́вся до руки́ її́, і гаря́чка поки́нула її́; і вона́ вста́ла і служи́ла їм.
16Коли́ ж на́став ве́чір, привели́ до Ньо́го бага́то біснува́тих, і Він ви́гнав ду́хів сло́вом і зціли́в усі́х неду́жих,
17щоб спра́вдилося ска́зане проро́ком Іса́ією, яки́й гово́рить: Він взяв на Се́бе неду́ги на́ші і поні́с хворо́би.
18А як поба́чив Іісу́с довко́ла Се́бе бага́то наро́ду, звелі́в у́чням відпливти́ на дру́гий бік.
19Тоді́ оди́н кни́жник, підійшо́вши, сказа́в Йому́: Учи́телю! я піду́ за Тобо́ю, куди́ б Ти не пішо́в.
20І ка́же йому́ Іісу́с: лиси́ці ма́ють но́ри і птахи́ небе́сні – гні́зда, а Син Людськи́й не ма́є де го́лову прихили́ти.
21І́нший же з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Го́споди! дозво́ль мені́ спе́ршу піти́ і похова́ти ба́тька мого́.
22Але́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́ за Мно́ю, і залиши́ ме́ртвим хова́ти свої́х мерці́в.
зач. 2723І коли́ увійшо́в Він у чо́вен, за Ним пішли́ у́чні Його́.
24І ось, підняли́сь хви́лі вели́кі на мо́рі, аж чо́вен покрива́ло хви́лями; а Він спав.
25Тоді́ у́чні Його́, підійшо́вши до Ньо́го, розбуди́ли Його́ і сказа́ли: Го́споди! ряту́й нас, ги́немо.
26І гово́рить їм: чого́ ви такі́ боязкі́, мало́вірні? По́тім, вста́вши, заборони́в вітра́м і мо́рю, і наста́ла вели́ка ти́ша.
27Лю́ди ж, диву́ючись, говори́ли: хто це, що і вітри́ і мо́ре підкоря́ються Йому́?
зач. 2828І коли́ Він прибу́в на і́нший бе́рег, в краї́ну Гергеси́нську, Його́ зустрі́ли двоє́ біснува́тих, що ви́йшли з моги́льних пече́р, ду́же лю́ті, так що ніхто́ не міг пройти́ тіє́ю доро́гою.
29І ось, вони́ закрича́ли: що Тобі́ до нас, Іісу́се, Си́ну Бо́жий? прийшо́в Ти сюди́ передча́сно му́чити нас.
30А дале́ко від них пасло́ся вели́ке ста́до свине́й.
31І бі́си бла́гали Його́: якщо́ ви́женеш нас, то пошли́ нас у ста́до свине́й.
32І Він сказа́в їм: іді́ть. І вони́, ви́йшовши, пішли́ в ста́до свине́й. І ось, все ста́до свине́й ки́нулося з кру́чі в мо́ре і втопи́лось у воді́.
33Пастухи́ ж побі́гли і, прийшо́вши у мі́сто, розповіли́ про все, і про те, що було́ з біснува́тими.
34І ось, все мі́сто ви́йшло назу́стріч Іісу́сові; і, поба́чивши Його́, проси́ли, щоб Він відійшо́в за ме́жі ї́хні.