Євангеліє від Матфея: Мф. 6:31–34; 7:9–11

Мф. 6:31–34; 7:9–11 зач. 19

Глава 6

зач. 161Пильну́йте, не творі́ть ми́лостині ва́шої пе́ред людьми́ з тим, щоб вони́ ба́чили вас: іна́кше не бу́де вам нагоро́ди від Отця́ ва́шого Небе́сного.

2О́тже, коли́ тво́риш ми́лостиню, не труби́ пе́ред собо́ю, як ро́блять лицемі́ри в синаго́гах і на ву́лицях, щоб прославля́ли їх лю́ди. І́стинно кажу́ вам: вони́ вже прийма́ють нагоро́ду свою́.

3У те́бе ж, як тво́риш ми́лостиню, хай лі́ва рука́ твоя́ не зна́є, що ро́бить прави́ця твоя́,

4щоб ми́лостиня твоя́ була́ тає́мна; і Оте́ць тві́й, Котри́й ба́чить тає́мне, відда́сть тобі́ я́вно.

5І, коли́ мо́лишся, не будь, як лицемі́ри, котрі́ лю́блять у синаго́гах і на ро́зі ву́лиць, зупиня́ючись, моли́тися, щоб показа́тися пе́ред людьми́. І́стинно кажу́ вам: вони́ вже отри́мують нагоро́ду свою́.

6Ти ж, коли́ мо́лишся, увійди́ в кімна́ту твою́ і, зачини́вши две́рі твої́, помоли́сь Отцю́ твоє́му, Котри́й вта́йні, і Оте́ць тві́й, Яки́й ба́чить тає́мне, відда́сть тобі́ я́вно.

7А мо́лячись, не говорі́ть за́йвого, як язи́чники, бо вони́ ду́мають, що в багатослі́в’ї своє́му почу́ті бу́дуть;

8не уподі́бнюйтесь їм, бо зна́є Оте́ць ваш, чого́ ви потребу́єте, рані́ше ва́шого проха́ння в Ньо́го.

9Молі́ться ж так: О́тче наш, Ти, що є на небеса́х! хай святи́ться ім’я́ Твоє́;

10хай при́йде Ца́рство Твоє́; хай бу́де во́ля Твоя́ і на землі́, як на не́бі;

11хліб наш насу́щний дай нам на цей день;

12і прости́ нам прови́ни на́ші, як і ми проща́ємо винуватця́м на́шим;

13і не введи́ нас у споку́су, але ви́зволи нас від лука́вого. Бо Твоє́ є Ца́рство і си́ла і сла́ва пові́к. Амі́нь.

зач. 1714Бо якщо́ ви проща́тимете лю́дям прови́ни ї́хні, то прости́ть і вам Оте́ць ваш Небе́сний,

15а коли́ не бу́дете проща́ти лю́дям прови́н ї́хніх, то і Оте́ць ваш не прости́ть вам прови́н ва́ших.

16Та́кож, коли́ по́стите, не бу́дьте сумні́, як лицемі́ри, бо вони́ прийма́ють на се́бе похму́рі обли́ччя, щоб на лю́дях показа́тися таки́ми, що по́стяться. І́стинно кажу́ вам: вони́ вже отри́мують нагоро́ду свою́.

17А ти, коли́ по́стишся, помасти́ го́лову твою́ і вмий лице́ твоє́,

18щоб яви́тися по́стником не пе́ред людьми́, а пе́ред Отце́м твої́м, Котри́й вта́йні; і Оте́ць твій, Яки́й ба́чить тає́мне, відда́сть тобі́ я́вно.

19Не збира́йте собі́ скарбі́в на землі́, де міль та іржа́ то́чать і де зло́дії підко́пують і кра́дуть,

20а збира́йте собі́ скарби́ на не́бі, де ні міль, ні іржа́ не то́чать і де зло́дії не підко́пують і не кра́дуть,

21бо де скарб ваш, там бу́де й се́рце ва́ше.

зач. 1822Світи́льником для ті́ла є о́ко. О́тже, якщо́ о́ко твоє́ бу́де чи́сте, то і все ті́ло твоє́ бу́де сві́тле;

23коли́ ж о́ко твоє́ бу́де лихе́, то і все ті́ло твоє́ те́мне бу́де. О́тже, якщо́ сві́тло, що в тобі́, те́мрява, то яка́ ж тоді́ те́мрява?

24Ніхто́ не мо́же служи́ти двом госпо́дарям: бо або́ одного́ бу́де нена́видіти, а дру́гого люби́ти; або́ до одного́ виявля́тиме стара́нність, а про дру́гого не дба́тиме. Не мо́жете служи́ти Бо́гові й мамо́ні.

25Тому́ кажу́ вам: не піклу́йтеся для душі́ ва́шої, що вам ї́сти чи пи́ти, ні для ті́ла ва́шого, у що одягну́тися. Чи душа́ не бі́льша за ї́жу, а ті́ло за оде́жу?

26Погля́ньте на птахі́в небе́сних: вони́ не сі́ють, не жну́ть, не збира́ють в жи́тниці; і Оте́ць ваш Небе́сний году́є їх. Чи ви ж не бага́то кра́щі за них?

27Та і хто з вас, піклу́ючись, мо́же дода́ти собі́ зро́сту хоч на оди́н лі́коть?

28І про оде́жу чого́ піклу́єтесь? Подиві́ться на лі́лії польові́, як вони́ росту́ть: ні тру́дяться, ні пряду́ть;

29але́ кажу́ вам: що й Соломо́н у всі́й сла́ві свої́й не одяга́вся так, як ко́жна з них;

30коли́ ж траву́ польову́, що сього́дні є, а за́втра бу́де вки́нута в піч, Бог так одяга́є, то чи не баѓато кра́ще вас, малові́ри!

зач. 1931Ото́ж не піклу́йтеся і не кажі́ть: що нам ї́сти? чи що пи́ти? або у що одягти́ся?

32бо всьо́го цього́ шука́ють язи́чники; бо Оте́ць ваш Небе́сний зна́є, що ви має́те потре́бу в усьо́му цьо́му.

33Шука́йте ж спе́ршу Ца́рства Бо́жого і пра́вди Його́, і все це дода́сться вам.

34Ото́ж не піклу́йтеся про за́втрашній день, бо за́втрашній день сам піклува́тиметься про своє́. До́сить для ко́жного дня свої́х турбо́т.

Глава 7

зач. 201Не суді́ть, то не суди́мі бу́дете,

2бо яки́м судо́м су́дите, таки́м бу́дете суди́мі, і яко́ю мі́рою мі́ряєте, тако́ю і вам бу́дуть мі́ряти.

3І що ти ди́вишся на сучо́к в о́ці бра́та твого́, а коло́ди у твоє́му о́ці не відчува́єш?

4Або́, як ска́жеш бра́тові твоє́му: «дай, я ви́йму сучо́к з о́ка твого́», коли́ коло́да в о́ці твої́м?

5Лицемі́ре! Ви́йми спе́ршу коло́ду з о́ка твого́ і тоді́ поба́чиш, як ви́йняти сучо́к з о́ка бра́та твого́.

6Не дава́йте святи́ні псам і не ки́дайте пе́рлів ва́ших пе́ред сви́ньми, щоб вони́ не потопта́ли їх нога́ми свої́ми і, оберну́вшись, не пороздира́ли вас.

7Просі́ть, і да́сться вам; шука́йте, і зна́йдете; сту́кайте, і відчи́нять вам;

8бо ко́жен, хто про́сить, оде́ржує, і хто шука́є, знахо́дить, і хто сту́кає, тому́ відчи́нять.

9Чи є між ва́ми така́ люди́на, яка́, коли́ син її́ попро́сить у не́ї хлі́ба, подала́ б йому́ ка́мінь?

10і коли́ попро́сить ри́би, подала́ б йому́ змію́?

11О́тже, якщо́ ви, бу́дучи злі́, вмі́єте дари́ до́брі дава́ти ді́тям ва́шим, тим па́че Оте́ць ваш Небе́сний да́сть бла́га тим, хто про́сить у Ньо́го.

зач. 2112Ото́ж все, як бажа́єте, щоб вам роби́ли лю́ди, так і ви робі́ть їм, бо в цьо́му зако́н і проро́ки.

13Вхо́дьте вузьки́ми ворі́тьми, бо широ́кі воро́та і просто́ра доро́га веду́ть на поги́бель, і бага́то іду́ть ни́ми;

14бо тісні́ воро́та і вузька́ доро́га веду́ть у життя́, і ма́ло хто знахо́дить їх.

зач. 2215Остеріга́йтесь лжепроро́ків, які́ прихо́дять до вас в оде́жі ове́чій, а всере́дині вовки́ хи́жі.

16По плода́х ї́хніх пізна́єте їх. Хіба́ збира́ють виногра́д з терни́ни, або́ смо́кви з реп’яхі́в?

17Так уся́ке до́бре де́рево плоди́ до́брі прино́сить, а пога́не де́рево плоди́ пога́ні прино́сить.

18Не мо́же де́рево до́бре прино́сити плоди́ пога́ні, ні де́рево пога́не прино́сити плоди́ до́брі.

19Вся́ке де́рево, що не дає́ пло́ду до́брого, зру́бують і ки́дають у вого́нь.

20Ото́ж по ї́хніх плода́х пізна́єте їх.

зач. 2321Не ко́жен, хто гово́рить Мені́: «Го́споди! Го́споди!», увійде́ в Ца́рство Небе́сне, а той, хто вико́нує во́лю Отця́ Мого́ Небе́сного.

22Бага́то хто ска́же Мені́ в той день: Го́споди! Го́споди! чи не Твої́м ім’я́м ми пророкува́ли? і чи не Твої́м ім’я́м бі́сів виганя́ли? і чи не Твої́м ім’я́м бага́то чуде́с твори́ли?

23І тоді́ скажу́ їм: Я ніко́ли не знав вас; відійді́ть від Ме́не, хто чини́ть беззако́ння.

зач. 2424Ото́ж вся́кого, хто слу́хає слова́ Мої́ ці і вико́нує їх, уподі́бню му́жу розу́мному, котри́й збудува́в буди́нок сві́й на ка́мені;

25і пішо́в дощ, і розлили́ся річки́, і зняли́ся вітри́, і ри́нули на буди́нок той, і він не впав, бо був засно́ваний на ка́мені.

26І ко́жен, хто слу́хає ці слова́ Мої́ і не вико́нує їх, уподі́бниться му́жеві нерозу́мному, котри́й збудува́в буди́нок сві́й на піску́;

27і пішо́в дощ, і розлили́ся річки́, і зняли́ся вітри́, і налягли́ на буди́нок той; і він упа́в, і руйнува́ння його́ було́ вели́ке.

28І коли́ Іісу́с скінчи́в слова́ ці, наро́д дивува́вся вченню́ Його́,

29бо Він учи́в їх, як Таки́й, що ма́є вла́ду, а не як кни́жники і фарисе́ї.