Біблія українською мовою

Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.
2: І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3: Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.
4: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5: Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.
6: Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.
7: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10: Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.
11: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене.
12: Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.
13: Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.
14: Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15: І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.
16: Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17: Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.
18: Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19: Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.
20: Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.
21: Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб'є, підлягає суду (Вих. 20,13).
22: А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака», підлягає синедріону; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.
23: Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24: залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.
25: Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в'язницю.
26: Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта.
27: Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).
28: А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29: Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
30: І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
31: Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).
32: А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33: Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).
34: А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;
35: ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;
36: ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.
37: Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.
38: Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).
39: А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;
40: і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;
41: і хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42: Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.
43: Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).
44: А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45: і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.
46: Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?
47: І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?
48: Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Пильнуйте, не творіть милостині вашої перед людьми з тим, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
2: Отже, коли твориш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже приймають нагороду свою.
3: У тебе ж, як твориш милостиню, хай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4: щоб милостиня твоя була таємна; і Отець твій, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно.
5: І, коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі люблять у синагогах і на розі вулиць, зупиняючись, молитися, щоб показатися перед людьми. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою.
6: Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Котрий втайні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.
7: А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів'ї своєму почуті будуть;
8: не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше вашого прохання в Нього.
9: Моліться ж так: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім'я Твоє;
10: хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
11: хліб наш насущний дай нам на цей день;
12: і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
13: і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство і сила і слава повік. Амінь.
14: Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний,
15: а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16: Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою.
17: А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє,
18: щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втайні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.
19: Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть,
20: а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
21: бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22: Світильником для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле;
23: коли ж око твоє буде лихе, то і все тіло твоє темне буде. Отже, якщо світло, що в тобі, темрява, то яка ж тоді темрява?
24: Ніхто не може служити двом господарям: бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме старанність, а про другого не дбатиме. Не можете служити Богові й мамоні.
25: Тому кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що одягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло за одежу?
26: Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають в житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Чи ви ж не багато кращі за них?
27: Та і хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
28: І про одежу чого піклуєтесь? Подивіться на лілії польові, як вони ростуть: ні трудяться, ні прядуть;
29: але кажу вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30: коли ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато краще вас, маловіри!
31: Отож не піклуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися?
32: бо всього цього шукають язичники; бо Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33: Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
34: Отож не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день сам піклуватиметься про своє. Досить для кожного дня своїх турбот.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Не судіть, то не судимі будете,
2: бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти.
3: І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?
4: Або, як скажеш братові твоєму: «дай, я вийму сучок з ока твого», коли колода в оці твоїм?
5: Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока твого і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.
6: Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали вас.
7: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
8: бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
9: Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
10: і коли попросить риби, подала б йому змію?
11: Отже, якщо ви, будучи злі, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
12: Отож все, як бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, бо в цьому закон і пророки.
13: Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ворота і простора дорога ведуть на погибель, і багато ідуть ними;
14: бо тісні ворота і вузька дорога ведуть у життя, і мало хто знаходить їх.
15: Остерігайтесь лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині вовки хижі.
16: По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з тернини, або смокви з реп'яхів?
17: Так усяке добре дерево плоди добрі приносить, а погане дерево плоди погані приносить.
18: Не може дерево добре приносити плоди погані, ні дерево погане приносити плоди добрі.
19: Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь.
20: Отож по їхніх плодах пізнаєте їх.
21: Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
22: Багато хто скаже Мені в той день: Господи! Господи! чи не Твоїм ім'ям ми пророкували? і чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім'ям багато чудес творили?
23: І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
24: Отож всякого, хто слухає слова Мої ці і виконує їх, уподібню мужу розумному, котрий збудував будинок свій на камені;
25: і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був заснований на камені.
26: І кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, котрий збудував будинок свій на піску;
27: і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
28: І коли Іісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
29: бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники і фарисеї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2: І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи! коли хочеш, можеш очистити мене.
3: Іісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4: І говорить йому Іісус: гляди ж, нікому не розказуй, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм.
5: Коли ж увійшов Іісус у Капернаум, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6: Господи! слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7: Іісус говорить йому: Я прийду і зцілю його.
8: Сотник же, відповідаючи, сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій;
9: бо я і підвладна людина, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: «іди», і йде; і другому: «прийди», і приходить; і слузі моєму: «зроби це», і зробить.
10: Почувши це, Іісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11: Кажу ж вам, що багато прийдуть від сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12: а сини царства вигнані будуть у тьму безпросвітню: там буде плач і скрегіт зубів.
13: І сказав Іісус сотникові: іди, і як вірив ти, хай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14: Прийшовши до Петрового дому, Іісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15: і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і служила їм.
16: Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17: щоб справдилося сказане пророком Ісаією, який говорить: Він взяв на Себе недуги наші і поніс хвороби (Іс. 53,4).
18: А як побачив Іісус довкола Себе багато народу, звелів учням відпливти на другий бік.
19: Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20: І каже йому Іісус: лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має де голову прихилити.
21: Інший же з учнів Його сказав Йому: Господи! дозволь мені спершу піти і поховати батька мого.
22: Але Іісус сказав йому: іди за Мною, і залиши мертвим ховати своїх мерців.
23: І коли увійшов Він у човен, за Ним пішли учні Його.
24: І ось, піднялись хвилі великі на морі, аж човен покривало хвилями; а Він спав.
25: Тоді учні Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи! рятуй нас, гинемо.
26: І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловірні? Потім, вставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27: Люди ж, дивуючись, говорили: хто це, що і вітри і море підкоряються Йому?
28: І коли Він прибув на інший берег, в країну Гергесинську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29: І ось, вони закричали: що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30: А далеко від них паслося велике стадо свиней.
31: І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32: І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли в стадо свиней. І ось, все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33: Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все, і про те, що було з біснуватими.
34: І ось, все місто вийшло назустріч Іісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов за межі їхні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2: І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
3: При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
4: Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5: Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6: Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
7: І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.
8: Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.
9: Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.
10: І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.
11: Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п'є з митарями і грішниками?
12: Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13: підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
14: Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?
15: І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.
16: І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.
17: Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18: Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.
19: І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.
20: І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його,
21: бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.
22: Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.
23: І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений,
24: сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.
25: Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26: І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27: Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!
28: Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29: Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.
30: І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31: А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.
32: Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.
33: І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34: А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.
35: І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.
36: Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.
37: Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.
38: Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.
2: Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його,
3: Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм,
4: Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.
5: Цих дванадцятьох послав Іісус і заповів їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і в місто Самарянське не входьте;
6: а йдіть краще до загиблих овець дому Ізраїлевого;
7: ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне;
8: хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, як дар давайте.
9: Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої,
10: ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11: В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12: а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому;
13: і якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14: А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших;
15: істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській в день судний, ніж місту тому.
16: Ось, Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби.
17: Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18: і поведуть вас до правителів і царів за Мене на свідчення перед ними та язичниками.
19: Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20: бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21: Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків, і уб'ють їх;
22: і будуть вас ненавидіти всі за ім'я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться.
23: Коли ж гонитимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24: Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25: Досить для учня, щоб він був, як учитель його, і для слуги, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх його?
26: Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не стало б відомим.
27: Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28: І не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу і тіло погубити в геєні.
29: Чи не дві малі пташки продаються за один ассарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30: у вас же і волосся на голові все пораховано;
31: не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих пташок.
32: Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним;
33: а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34: Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч,
35: бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір'ю її, і невістку із свекрухою її.
36: І вороги людині – домашні її.
37: Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38: і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39: Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40: Хто вас приймає, той приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41: хто приймає пророка в ім'я пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім'я праведника, одержить нагороду праведника.
42: І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім'я учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.
2: Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3: сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?
4: І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите:
5: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують;
6: і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.
7: Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?
8: На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м'який одяг? Ті, що носять м'який одяг, в палацах царських перебувають.
9: На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.
10: Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
11: Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.
12: Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13: бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.
14: І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15: Хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17: кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.
18: Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п'є; і кажуть: в ньому біс.
19: Прийшов Син Людський, Який їсть і п'є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.
20: Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись:
21: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.
22: Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.
23: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня;
24: але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.
25: В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям,
26: так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.
27: Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.
28: Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29: візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30: бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: У той час проходив Іісус в суботу засіяними ланами; учні ж Його зголодніли і почали зривати колоски і їсти.
2: Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: ось учні Твої роблять, чого не годиться робити в суботу.
3: Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4: Як він увійшов у храм Божий і їв хліби предложення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священникам?
5: Або, хіба ви не читали в законі, що по суботах священники в храмі порушують суботу, однак невинні?
6: Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму;
7: коли б ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6), то не осудили б невинних,
8: бо Син Людський є господар і суботи.
9: І, відійшовши звідти, увійшов Він у їхню синагогу.
10: І ось, був там чоловік, що мав суху руку. І спитали Іісуса, щоб звинуватити Його: чи можна зціляти в суботи?
11: Він же сказав їм: хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12: Наскільки ж людина краща вівці! Отож можна в суботи творити добро.
13: Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. І він простягнув, і стала вона здорова, як і друга.
14: Фарисеї ж, вийшовши, радились проти Нього, як би погубити Його. Але Іісус, дізнавшись, пішов звідти.
15: І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх
16: і заборонив їм розголошувати про Нього,
17: щоб справдилось сказане Ісаією пророком, який говорить:
18: Це Отрок Мій, Котрого Я обрав, Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього і провістить народам суд;
19: не буде суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на вулицях голосу Його;
20: тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21: і на ім'я Його уповатимуть народи (Іс. 42,1–4).
22: Тоді привели до Нього біснуватого сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23: І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, син Давидів?
24: А фарисеї, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою веєльзевула, князя бісівського.
25: Але Іісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть.
26: І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27: І якщо Я силою веєльзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28: Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то досягло до вас Царство Боже.
29: Або, як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його речі, якщо спершу не зв'яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30: Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31: Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, а хула на Духа не проститься людям;
32: коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
33: Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається по плоду.
34: Породження єхиднині! як ви можете говорити добре, будучи злими? Бо від повноти серця говорять уста.
35: Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле.
36: Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь в день суду:
37: бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений.
38: Тоді дехто з книжників і фарисеїв сказали: Учителю! хотілося б побачити нам від Тебе знамення.
39: Але Він сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний шукає знамення; і знамення не дасться Йому, крім знамення Іони пророка;
40: бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі.
41: Ніневітяни встануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший від Іони.
42: Цариця південна встане на суд з родом цим і осудить його, бо вона приходила з краю землі послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
43: Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає по безводних місцях, шукаючи спокою, і не знаходить;
44: тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. Та, прийшовши, знаходить його незайнятим, заметеним і прибраним;
45: тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і, ввійшовши, живуть там; і буває для тієї людини останнє гірше першого. Так буде і з цим злим родом.
46: Коли ж Він ще говорив до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47: І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48: Він же відповів тому, що говорив до Нього: хто Мати Моя? і хто брати Мої?
49: І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50: бо, хто виконуватиме волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: У той час дійшла чутка до Ірода четвертовладника про Іісуса
2: і сказав прислужникам своїм: це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
3: Бо Ірод взяв Іоанна, зв'язав його і посадив у темницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4: тому що Іоанн говорив йому: не можна тобі мати її.
5: І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6: Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зібранням і догодила Іродові,
7: тому він поклявся дати їй, що б вона не попросила.
8: Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
9: І засмутився цар, але, ради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10: І послав відсікти голову Іоанну в темниці.
11: І принесли голову його на блюді і дали дівиці, а та віднесла матері своїй.
12: Учні ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Іісуса.
13: І, почувши, Іісус віддалився звідти на човні у пустинне місце один; а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки.
14: І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
15: Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
16: Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.
17: Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п'ять хлібів і дві рибини.
18: Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19: І звелів народові сісти на траву і, взявши п'ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні – народові.
20: І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;
21: а тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.
22: І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
23: І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один.
24: А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
25: У четверту ж сторожу ночі пішов Іісус до них, ідучи по морю.
26: І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули.
27: Але Іісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! це Я, не бійтеся.
28: Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29: Він же сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Іісуса,
30: та, побачивши сильний вітер, злякався, і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31: Іісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловірний! чого ти засумнівався?
32: І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33: Ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: воістину Ти Син Божий.
34: Переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
35: Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці і принесли до Нього всіх недужих,
36: і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялись.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3: Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4: Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6: той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7: Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9: але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11: не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12: Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14: залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15: Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16: Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17: чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18: а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20: це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21: І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22: І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23: Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24: Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25: А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26: Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27: Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28: Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29: Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31: так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32: Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33: Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34: Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35: Тоді звелів народові возлягти на землю.
36: І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38: а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2: Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3: і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.
4: Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5: Переправившись на іншу сторону, учні Його забули взяти хлібів.
6: Іісус сказав їм: пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7: Вони ж міркували в собі і говорили: це значить, що хлібів ми не взяли.
8: Зрозумівши те, Іісус сказав їм: що помишляєте в собі, маловірні, що хлібів не взяли?
9: Хіба ще не розумієте і не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч чоловік, і скільки кошиків ви набрали?
10: ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали?
11: як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: бережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12: Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм берегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13: Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14: Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.
15: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16: Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.
17: Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах;
18: і Я кажу тобі: ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її;
19: і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небесах.
20: Тоді Іісус наказав учням Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.
21: З того часу Іісус почав відкривати Своїм учням, що Йому належить іти до Ієрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22: І, відкликавши Його, Петро почав перечити Йому: будь милостивий до Себе, Господи! хай, не буде цього з Тобою!
23: Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатана! ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24: Тоді Іісус сказав учням Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною,
25: бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її;
26: яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою?
27: бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його.
28: Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не вкусять смерті, як уже побачать Сина Людського, грядущого в Царстві Своїм.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Коли минуло шість днів, Іісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2: і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3: І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4: При цьому Петро сказав Іісусові: Господи! добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5: Коли він ще говорив це, хмара світла осінила їх, і ось, голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте.
6: І, почувши, учні впали ниць і дуже злякались.
7: Але Іісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8: Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, крім одного Іісуса.
9: І коли вони сходили з гори, Іісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10: І спитали Його учні Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніше?
11: Іісус сказав їм у відповідь: так, Ілля має прийти раніше і все приготувати;
12: але кажу вам, що Ілля вже прийшов і його не впізнали, а обійшлися з ним, як хотіли; так і Син Людський постраждає від них.
13: Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Іоанна Хрестителя.
14: Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15: сказав: Господи! помилуй сина мого; він у час нового місяця біснується і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду;
16: я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17: Іісус же, відповідаючи, сказав: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами? доки терпітиму вас? приведіть його до Мене сюди.
18: І заборонив йому Іісус, і біс вийшов з нього; і отрок видужав у ту ж мить.
19: Тоді учні, підійшовши до Іісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20: Іісус же сказав їм: через невір'я ваше; бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: «перейди звідси туди», і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас;
21: цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22: Під час перебування їх у Галілеї, Іісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людські,
23: і вб'ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24: Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: чи не дасть Учитель ваш дідрахми?
25: Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Іісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне? царі земні з кого беруть мито або податки: зі своїх синів, чи з чужих?
26: Петро говорить Йому: з чужих. Іісус сказав йому: отож сини вільні;
27: але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рота і знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2: Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3: і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4: Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному;
5: і хто прийме одне таке дитя в ім'я Моє, той Мене приймає;
6: а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.
7: Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.
8: Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний;
9: і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.
10: Дивіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.
11: Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12: Як вам здається? Коли хто мав би сто овець, і одна з них заблукала, то чи не покине він у горах дев'яносто дев'ять і не піде шукати ту, що заблудилася?
13: І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев'яносто дев'ятьох, які не заблудилися.
14: Так, нема волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15: Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого;
16: якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилось кожне слово;
17: якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар.
18: Істинно кажу вам: що ви зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі, і що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі.
19: Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20: бо, де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них.
21: Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи! скільки разів прощати брату моєму, який согрішає проти мене? чи до семи разів?
22: Іісус говорить йому: не кажу тобі: до семи, але до семидесяти разів по сім.
23: Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24: коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів;
25: а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити;
26: тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.
27: Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому.
28: Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29: Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі.
30: Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу.
31: Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32: Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33: Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34: І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35: Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.
2: За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3: І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4: Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).
5: І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).
6: Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.
7: Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?
8: Він говорить їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так;
9: Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує; і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує.
10: Учні Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватись.
11: Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано,
12: бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, які оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить.
13: Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; учні ж не дозволяли їм.
14: Але Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15: І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16: І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17: Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.
18: Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи;
19: шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).
20: Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?
21: Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22: Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.
23: Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне;
24: і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
25: Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?
26: Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.
27: Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось, ми залишили все і пішли слідом за Тобою; що ж нам буде?
28: Іісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29: І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить в стократ і успадкує життя вічне.
30: І багато хто з перших будуть останніми, і останні першими.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.
2: І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника;
3: а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла,
4: і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5: А як вийшов він знову коло шостої і дев'ятої години, зробив те саме.
6: Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7: Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.
8: Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.
9: І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10: Ті ж, які прийшли першими, думали, що вони отримають більше, але й вони одержали по динарію;
11: і, отримавши, стали дорікати господареві дому
12: і говорили: ці останні робили одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13: Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14: Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі;
15: хіба я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?
16: Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних.
17: Йдучи до Ієрусалима, Іісус відкликав по дорозі дванадцять учнів одних і сказав їм:
18: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19: і віддадуть Його язичникам на ганьбу і побиття і розп'яття; і на третій день воскресне.
20: Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21: Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один по праву сторону, а другий по ліву в Царстві Твоїм.
22: Іісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23: І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти у Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготовано Отцем Моїм.
24: Почувши це, інші десять учнів обурились на двох братів.
25: Іісус же, покликавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними;
26: але між вами хай не буде так; а хто хоче між вами бути більшим, хай буде вам слугою;
27: і хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом;
28: бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох.
29: І коли виходили вони з Ієрихона, за Ним ішло багато народу.
30: І ось, двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Іісус йде мимо, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31: Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32: Іісус, зупинившись, підкликав їх і сказав: чого ви хочете від Мене?
33: Вони говорять Йому: Господи! щоб відкрились очі наші.
34: Іісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів
2: і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив'язану ослицю і з нею молодого осла; відв'язавши, приведіть до Мене;
3: і якщо хто скаже вам щонебудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.
4: Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:
5: скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під'яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).
6: Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:
7: привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8: Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;
9: народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім'я Господнє! осанна у вишніх!
10: І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?
11: Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.
12: І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,
13: і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).
14: І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15: А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились
16: і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).
17: І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.
18: Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;
19: і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20: Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?
21: Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;
22: і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.
23: І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?
24: Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;
25: хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26: а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27: І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28: А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.
29: Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.
30: І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.
31: Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,
32: бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.
33: Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.
34: Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;
35: виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.
36: Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.
37: Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38: Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб'ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39: І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40: Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41: Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.
42: Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
43: Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;
44: і той, хто впаде на камінь цей, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить.
45: І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,
46: і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2: Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3: і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4: Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6: Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7: Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9: отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10: І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11: Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12: і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13: Тоді цар сказав слугам: зв'язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14: бо багато званних, та мало вибраних.
15: Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17: отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18: Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19: Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20: І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21: Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22: Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23: У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25: було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26: так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27: а після всіх померла і жінка.
28: Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29: Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30: бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31: А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33: І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34: А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36: Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37: Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38: це перша й найбільша заповідь;
39: друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40: на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41: Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43: Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45: Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46: І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Тоді Іісус почав говорити до народу і учнів Своїх
2: і сказав: на Мойсеєвому сідалищі сіли книжники та фарисеї;
3: отож все, чого вони кажуть дотримуватися, дотримуйтеся і робіть; а по ділах їхніх не робіть, бо вони говорять і не роблять:
4: зв'язують тяжкі ноші, які незручно носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть ворухнути їх;
5: всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширяють пов'язки свої і подовжують край одежі своєї;
6: також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах
7: і вітання на народних зібраннях, та щоб люди звали їх: учителю! учителю!
8: Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель – Христос; усі ж ви – браття;
9: і отцем собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Отець, Котрий на небесах;
10: і не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник – Христос.
11: Більший з вас хай буде вам слугою;
12: бо, хто звеличує себе, той принижений буде, а хто принижує себе, той возвеличиться.
13: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям, бо ви самі не входите і тих, хто хоче увійти, не пускаєте. Пов'язки на чолі і на руках зі словами із Закону.
14: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і лицемірно довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
15: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвоє гіршим за вас.
16: Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, то винуватий.
17: Безумні і сліпі! що більше: золото чи храм, який освячує золото?
18: Також: якщо хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, то винуватий.
19: Безумні і сліпі! що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
20: Отож хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому;
21: і хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому;
22: і хто клянеться небом, клянеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, анісу і тмину, і залишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
24: Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні крадіжки і неправди.
26: Фарисею сліпий! очисть спершу всередині чаші і блюда, щоб чистою була і зовнішність їхня.
27: Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти;
28: так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
29: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте пам'ятники праведників,
30: і говорите: якби ми були в часи батьків наших, то не були б спільниками їх у проливанні крові пророків;
31: таким чином ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків;
32: доповнюйте ж міру батьків ваших.
33: Змії, породження єхиднині! як утечете ви від осудження в геєну?
34: Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників; і ви одних уб'єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
35: Хай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїна, якого ви вбили між храмом і жертовником.
36: Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
37: Ієрусалиме, Ієрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням б’єш посланих до тебе! скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
38: Ось, залишається вам дім ваш пустий.
39: Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не вигукнете: благословен Грядущий в ім'я Господнє!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: І, вийшовши, Іісус ішов від храму; і підійшли учні Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2: Іісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3: Коли ж сидів Він на горі Єлеонській, то підійшли до Нього учні на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде? і яка ознака Твого пришестя і кінця віку?
4: Іісус сказав їм у відповідь: бережіться, щоб хто не спокусив вас,
5: бо багато прийдуть під іменем Моїм, і будуть казати: «я Христос», і багатьох спокусять.
6: Також почуєте про війни й воєнні чутки. Дивіться, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, але це ще не кінець;
7: бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, мор і землетруси місцями;
8: усе ж це – початок хвороб.
9: Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за ім'я Моє;
10: і тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11: і багато лжепророків повстане і багатьох спокусять;
12: і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов;
13: хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14: І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світі, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець.
15: Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці (хто читає, хай розуміє),
16: тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;
17: і хто на покрівлі, той хай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18: і хто на полі, той хай не вертається назад взяти одежу свою.
19: Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20: Моліться ж, щоб не трапилась втеча ваша зимою або в суботу,
21: бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині, і не буде.
22: І якби не скоротились ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних скоротяться ті дні.
23: Тоді, якщо хто скаже вам: «ось, тут Христос», або «там», – не вірте.
24: Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і вибраних.
25: Ось, Я наперед сказав вам.
26: Отже, коли скажуть вам: «ось, Він у пустині»,– не виходьте; «ось, Він у потайних кімнатах»,– не вірте;
27: бо, як блискавка виходить зі сходу і видно її навіть до заходу, так буде пришестя Сина Людського;
28: бо, де буде труп, там зберуться орли.
29: І раптом, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються;
30: тоді з'явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, грядущого на хмарах небесних з силою і славою великою;
31: і пошле Ангелів Своїх з трубою громогласною; і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їх.
32: Від смоковниці візьміть подобу: коли віття її стає вже м'яке і пускає листя, то знаєте, що близько літо;
33: так, коли ви побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде;
35: небо і земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть.
36: Про день же той і годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій один;
37: але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського:
38: бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39: і не думали, поки не прийшов потоп і не знищив усіх,– так буде і пришестя Сина Людського;
40: тоді будуть двоє на полі: один візьметься, а другий залишиться;
41: дві, що мелять на жорнах: одна береться, а друга залишається.
42: Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде.
43: Але це ви знаєте, що, якби знав господар дому, о котрій сторожі прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44: Тому і ви будьте готові, бо в котру годину не думаєте, прийде Син Людський.
45: Хто ж вірний і розсудливий раб, якого господар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46: Блаженний той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так;
47: істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48: Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49: і почне бити товаришів своїх і їсти й пити з п'яницями,–
50: то прийде господар раба того в день, в який він не сподівається, і в годину, в яку не думає,
51: і розітне його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.
2: П'ять з них були мудрі, а п'ять нерозумні.
3: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4: Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
5: А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.
6: Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.
7: Тоді встали всі діви і приготували світильники свої.
8: Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9: А мудрі відповіли: щоб не трапилось нестачі і у нас, і у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.
10: Коли ж пішли вони купувати, прийшов наречений, і ті, що були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися;
11: пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! відчини нам.
12: Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13: Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14: Бо Він зробить так, як один чоловік, який, вирушаючи в чужу країну, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє:
15: одному дав п'ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному по силі його, і відразу ж відійшов.
16: Той раб, який одержав п'ять талантів, пішов і використав їх на діло і придбав інші п'ять талантів;
17: так само і той, який одержав два таланти, придбав інші два;
18: той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю і заховав срібло господаря свого.
19: Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає в них звіту.
20: Підійшов той, який одержав п'ять талантів, приніс інші п'ять талантів і сказав: господарю! п'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів я придбав на них.
21: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22: Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю! два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я придбав на них.
23: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25: і, побоявшись, пішов і заховав талант твій в землі; ось тобі твоє.
26: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27: тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком;
28: отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів,
29: бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має;
30: а негідного раба вкиньте в тьму безпросвітну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
31: Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32: і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів;
33: і поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.
34: Тоді скаже Цар тим, які праворуч Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу:
35: бо голодний був Я, і ви дали Мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36: був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37: Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним і нагодували? або спраглим, і напоїли?
38: коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? або нагим, і одягли?
39: коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40: І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені.
41: Тоді скаже й тим, які ліворуч Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його:
42: бо голодний був Я, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, і ви не напоїли Мене;
43: був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не одягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44: Тоді і вони скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці, і не послужили Тобі?
45: Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з менших цих, то не зробили Мені.
46: І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:
2: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп'яття.
3: Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім'я Каіафа,
4: і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити;
5: але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.
6: Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7: підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.
8: Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?
9: Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10: Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене:
11: бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте;
12: зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння;
13: істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам'ять її і про те, що вона зробила.
14: Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників
15: і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
16: і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17: Першого ж дня опрісноків учні приступили до Іісуса і сказали Йому: де велиш нам приготувати Тобі пасху?
18: Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми.
19: Учні зробили, як звелів їм Іісус, і приготували пасху.
20: Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
21: і коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22: Вони дуже засмутились, і почали говорити Йому кожен з них: чи не я, Господи?
23: Він же сказав у відповідь: хто опустив зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене;
24: проте Син Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б цій людині не народжуватися.
25: При цьому і Іуда, зрадник Його, сказав: чи не я, Равві? Іісус говорить йому: ти сказав.
26: І коли вони їли, Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
27: І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28: бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29: Кажу ж вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого.
30: І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
31: Тоді говорить їм Іісус: всі ви спокуситесь про Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари (Зах. 13,7);
32: після ж воскресіння Мого попереджу вас у Галілеї.
33: Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться про Тебе, то я ніколи не спокушусь.
34: Іісус сказав Йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35: Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі учні.
36: Потім приходить з ними Іісус до місцевості, що зветься Гефсіманією, і говорить учням: посидьте тут, поки Я піду, помолюся там.
37: І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38: Тоді говорить їм Іісус: душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною.
39: І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40: І приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41: Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42: Ще, відійшовши вдруге, молився, кажучи: Отче Мій! якщо не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, хай буде воля Твоя.
43: І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44: І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.
45: Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте? ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників;
46: встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто зраджує Мене.
47: І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцятьох, прийшов і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних.
48: Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49: І, відразу ж підійшовши до Іісуса, сказав: радуйся, Равві! І поцілував Його.
50: Іісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Іісуса, і взяли Його.
51: І ось, один з тих, що були з Іісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо.
52: Тоді Іісус говорить йому: верни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53: чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?
54: Як же збудуться Писання, що так повинно бути?
55: Тоді сказав Іісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56: Це ж усе сталося, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, розбіглися.
57: А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.
58: Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59: Первосвященники і старійшини і весь синедріон шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його,
60: і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки
61: і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62: І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?
63: Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?
64: Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.
65: Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!
66: Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67: Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68: і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69: Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.
70: Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71: Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.
72: І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.
73: Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74: Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75: І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його;
2: і, зв'язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
3: Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам,
4: кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
5: І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6: Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.
7: І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх;
8: тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.
9: Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,
10: і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).
11: Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.
12: І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.
13: Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14: І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15: На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого хотіли.
16: Був тоді у них відомий в'язень, званий Варавва;
17: отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?
18: Бо знав, що видали Його через заздрість.
19: Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.
20: Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.
21: Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22: Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп'ятий.
23: Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп'ятий.
24: Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25: Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26: Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп'яття.
27: Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію, зібрали на Нього весь полк
28: і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29: і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський!
30: і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31: А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп'яття.
32: Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім'я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33: І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце,
34: дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.
35: А ті, що розп'яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;
36: і, сидячи, стерегли Його там;
37: і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.
38: Тоді розп'яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39: Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми
40: і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41: Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43: уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.
44: Також і розбійники, розп'яті з Ним, ганьбили Його.
45: З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев'ятої.
46: А близько дев'ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
47: Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48: І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити;
49: а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50: Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
51: І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось;
52: і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло
53: і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з'явились багатьом.
54: Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55: Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому;
56: між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57: Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім'я Йосиф, який також вчився в Іісуса;
58: він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло;
59: і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею
60: і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61: Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.
62: На другий день, що після п'ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата
63: і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну;
64: отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.
65: Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66: Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

← попередній розділ

Розділ 28
1: Як минула субота, на світанку першого дня тижня прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитись на гроб.
2: І ось, стався великий землетрус: бо Ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому;
3: вигляд його був, як блискавка, і одежа його біла, як сніг;
4: зі страху перед ним, ті, що стерегли, затремтіли і стали, як мертві;
5: Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Іісуса розп'ятого.
6: Його нема тут – Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь,
7: і підіть швидше, скажіть учням Його, що Він воскрес з мертвих і зустріне вас у Галілеї; там Його побачите. Ось, я сказав вам.
8: І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учнів Його.
9: Коли ж вони йшли сповістити учнів Його, ось, Іісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
10: Тоді говорить їм Іісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галілеї, і там вони побачать Мене.
11: Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістили первосвященників про все, що сталося.
12: І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
13: і сказали: скажіть, що учні Його, прийшовши вночі, вкрали Його, коли ми спали;
14: і якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей позбавимо.
15: Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між іудеями навіть до цього дня.
16: А одинадцять учнів пішли в Галілею, на гору, куди звелів їм Іісус.
17: І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
18: І, наблизившись, Іісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
19: Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа,
20: навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь.