Євангеліє від Матфея: Мф. 5:14–19

Мф. 5:14–19 зач. 11

Глава 5

1Поба́чивши наро́д, Він зійшо́в на го́ру; і, коли́ сів, приступи́ли до Ньо́го у́чні Його́.

2І Він, відкри́вши уста́ Свої́, навча́в їх, промовля́ючи:

3Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо тих є Ца́рство Небе́сне.

4Блаже́нні ті, що пла́чуть, бо вони́ вті́шаться.

5Блаже́нні кро́ткі, бо вони́ успадку́ють зе́млю.

6Блаже́нні голо́дні і спра́глі на пра́вду, бо вони́ наси́тяться.

7Блаже́нні ми́лостиві, бо вони́ поми́лувані бу́дуть.

8Блаже́нні чи́сті се́рцем, бо вони́ Бо́га поба́чать.

9Блаже́нні миротво́рці, бо вони́ сина́ми Бо́жими назву́ться.

10Блаже́нні гна́ні за пра́вду, бо тих є Ца́рство Небе́сне.

11Блаже́нні ви, коли́ ганьби́тимуть вас і гони́тимуть і зво́дитимуть на вас уся́ке лихослі́в’я та на́клепи че́рез Ме́не.

12Ра́дуйтесь і веселі́ться, бо вели́ка ва́ша нагоро́да на небеса́х: так гна́ли і проро́ків, які́ були́ до вас.

13Ви є сіль землі́. Якщо́ ж сіль втра́тить си́лу, то чим зроби́ш її́ соло́ною? Вона́ вже ні до чо́го не прида́тна, як ті́льки хіба́ вики́нути її́ геть на потопта́ння лю́дям.

зач. 1114Ви є сві́тло сві́ту. Не мо́же схова́тися мі́сто, яке́ стої́ть на верху́ гори́.

15І, засвіти́вши сві́чку, не ста́влять її́ під посу́дину, а на підсві́чник, і сві́тить всім у до́мі.

16Так хай ся́є сві́тло ва́ше пе́ред людьми́, щоб вони́ ба́чили ва́ші до́брі діла́ і прославля́ли Отця́ ва́шого Небе́сного.

17Не ду́майте, що Я прийшо́в пору́шити зако́н або́ проро́ків: не пору́шити прийшо́в Я, а здійсни́ти.

18Бо і́стинно кажу́ вам: до́ки не пере́йде не́бо і земля́, жо́дна йо́та чи жо́дна ри́ска не пере́йде із зако́ну, по́ки не здійсни́ться все.

19О́тже, хто пору́шить одну́ з цих за́повідей найме́нших і навчи́ть так люде́й, той найме́ншим бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному; а хто ви́конає і навчи́ть, той вели́ким бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному.

зач. 1220Кажу́ бо вам, якщо́ пра́ведність ва́ша не переве́ршить пра́ведності кни́жників і фарисе́їв, то ви не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.

21Ви чу́ли, що ска́зано дре́внім: не вбива́й, а хто уб’є́, підляга́є суду́.

22А Я кажу́ вам, що вся́кий, хто гні́вається на бра́та свого́ даре́мно, підляга́є суду́; а хто ска́же бра́ту своє́му: «рака́», підляга́є синедріо́ну; а хто ска́же: «потво́ра», підляга́є вогню́ пеке́льному.

23О́тже, коли́ ти принесе́ш дар твій до жерто́вника і там згада́єш, що брат твій ма́є щось про́ти те́бе,

24залиши́ там дар твій пе́ред жерто́вником і піди́ спе́ршу примири́ся з бра́том твої́м, і тоді́ прийди́ і принеси́ дар твій.

25Мири́ся з супе́рником твої́м шви́дко, до́ки ти в доро́зі з ним, щоб супе́рник не відда́в тебе́ судді́, а суддя́ не відда́в би тебе́ слузі́, і не вки́нули б тебе́ у в’язни́цю.

26І́стинно кажу́ тобі́: ти не ви́йдеш зві́дти, по́ки не віддаси́ оста́ннього кодра́нта.

зач. 1327Ви чу́ли, що ска́зано дре́внім: не перелю́бствуй.

28А Я кажу́ вам, що вся́кий, хто ди́виться на жі́нку з по́хоттю, вже вчини́в пере́люб з нею в се́рці своє́му.

29Якщо́ ж пра́ве о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́ і кинь від се́бе, бо кра́ще для те́бе, щоб заги́нув оди́н з чле́нів твої́х, ніж усе́ ті́ло твоє́ було́ вки́нуте в геє́ну.

30І якщо́ прави́ця твоя́ спокуша́є тебе́, відітни́ її́ та кинь від се́бе: бо кра́ще для те́бе, щоб заги́нув оди́н з чле́нів твої́х, ніж усе́ ті́ло твоє́ було́ вки́нуте в геє́ну.

31Ска́зано та́кож, коли́ хто розведе́ться з жі́нкою своє́ю, хай дасть їй лист про розлу́чення.

32А Я кажу́ вам: хто розво́диться з жі́нкою своє́ю, крім прови́ни пере́любу, той спонука́є її́ до перелю́бства, і хто ві́зьме шлюб з розлу́ченою, той перелю́бствує.

зач. 1433Ще чу́ли ви, що ска́зано дре́внім: не пору́шуй кля́тви, а вико́нуй пере́д Го́сподом кля́тви твої́.

34А Я кажу́ вам: не кляни́сь зо́всім: ні не́бом, бо воно́ престо́л Бо́жий;

35ні земле́ю, бо во́на підні́жжя ніг Його́; ні Ієрусали́мом, бо він мі́сто вели́кого Царя́;

36ні голово́ю твоє́ю не кляни́ся, тому́ що не мо́жеш жо́дної волоси́ни зроби́ти бі́лою або чо́рною.

37Хай бу́де сло́во ва́ше: так, так; ні, ні; а що зверх цього́, те від лука́вого.

38Ви чу́ли, що ска́зано: о́ко за о́ко і зуб за зуб.

39А Я кажу́ вам: не проти́втеся зло́му. Але́ хто вда́рить тебе́ у пра́ву щоку́, підста́в йому́ і дру́гу;

40і хто захо́че суди́тися з тобо́ю і взя́ти в те́бе соро́чку, відда́й йому́ і ве́рхній о́дяг;

41і хто приму́сить тебе́ іти́ з ним одне́ по́прище, іди́ з ним два.

зач. 1542Тому́, хто про́сить у те́бе, – дай, і від то́го, хто хо́че в те́бе пози́чити, – не відверта́йся.

43Ви чу́ли, що сказ́ано: люби́ бли́жнього твого́ і нена́видь во́рога твого́.

44А Я кажу́ вам: любі́ть ворогі́в ва́ших, благословля́йте тих, хто проклина́є вас, добро́ творі́ть тим, хто нена́видить вас і молі́ться за тих, хто кри́вдить і го́нить вас,

45і бу́дете сина́ми Отця́ ва́шого Небе́сного, бо Він вели́ть со́нцю Своє́му схо́дити над зли́ми і до́брими і посила́є дощ на пра́ведних і непра́ведних.

46Бо коли́ ви лю́бите тих, хто лю́бить вас, яка вам нагоро́да? Чи не те са́ме ро́блять і ми́тарі?

47І коли́ ви віта́єте ті́льки браті́в ва́ших, що особли́вого ро́бите? Чи не так са́мо ді́ють і язи́чники?

48Ото́ж бу́дьте доскона́лі, як доскона́лий Оте́ць ваш Небе́сний.