Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Матфея: Мф. 18:18–22; 19:1–2, 13–15
Глава 18
зач. 741У той час у́чні підійшли́ до Іісу́са і ка́жуть: хто бі́льший у Ца́рстві Небе́сному?
2Іісу́с, покли́кавши дитя́, поста́вив його́ посере́д них
3і сказа́в: і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви не навернете́сь і не бу́дете, як ді́ти, не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.
4О́тже, хто ума́литься, як дитя́ це, той і бі́льший у Ца́рстві Небе́сному;
5і хто при́йме одне́ таке́ дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є;
6а хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих у Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь млино́вий на ши́ю і потопи́ли його́ в морські́й глибині́.
7Го́ре сві́тові від споку́с, бо потрі́бно прийти́ споку́сам; але́ го́ре тій люди́ні, че́рез яку́ споку́са прихо́дить.
8Якщо́ рука́ твоя́ чи нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відсічи́ її́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ ввійти́ в життя́ без руки́ чи без ноги́, ніж з двома́ рука́ми і з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у вого́нь ві́чний;
9і якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в життя́, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогняну́.
зач. 7510Диві́ться, не зневажа́йте жо́дного з мали́х цих: бо кажу́ вам, що А́нгели їх на небеса́х завжди́ ба́чать лице́ Отця́ Мого́ Небе́сного.
11Бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.
12Як вам здає́ться? Коли́ хто мав би сто ове́ць, і одна́ з них заблука́ла, то чи не поки́не він у го́рах дев’яно́сто де́в’ять і не піде́ шука́ти ту, що заблуди́лася?
13І якщо́ тра́питься знайти́ її́, і́стинно кажу́ вам, він раді́є за не́ї бі́льше, ніж за дев’яно́сто дев’ятьо́х, які не заблуди́лися.
14Так, нема́ во́лі Отця́ ва́шого Небе́сного, щоб заги́нув оди́н з мали́х цих.
15Якщо́ ж согріши́ть про́ти те́бе брат твій, піди́ і ви́крий його́ між тобо́ю і ним одни́м; якщо́ послу́хає тебе́, то придба́в ти бра́та твого́;
16якщо́ ж тебе́ не послу́хає, візьми́ з собо́ю ще одного́ або двох, щоб уста́ми двох чи трьох сві́дків підтве́рдилось ко́жне сло́во;
17якщо́ ж не послу́хає їх, скажи́ це́ркві; якщо́ ж і це́ркви не послу́хає, то хай він бу́де тобі́, як язи́чник і ми́тар.
зач. 7618Істинно кажу́ вам: що ви зв’я́жете на землі́, те буде зв’я́зане на не́бі, і що розв’я́жете на землі́, те бу́де розв’я́зане на не́бі.
19І́стинно та́кож кажу́ вам: якщо́ дво́є з вас пого́дяться на землі́ проси́ти про вся́ке ді́ло, то, чого́ б вони́ не попроси́ли, бу́де їм від Отця́ Мого́ Небе́сного;
20бо, де дво́є чи тро́є зі́брані в ім’я́ Моє́, там Я посере́д них.
21Тоді́ Петро́ підійшо́в до Ньо́го і сказа́в: Го́споди! скі́льки разі́в проща́ти бра́ту моє́му, яки́й согріша́є про́ти ме́не? чи до семи́ разі́в?
22Іісу́с гово́рить йому́: не кажу́ тобі́: до семи́, але́ до семи́десяти разі́в по сім.
зач. 7723Тому́ Ца́рство Небе́сне поді́бне до царя́, яки́й захоті́в порахува́тися з раба́ми свої́ми;
24коли́ він поча́в рахува́тися, привели́ до ньо́го одного́ боржника́, яки́й ви́нен був йому́ де́сять ти́сяч тала́нтів;
25а як він не мав чим заплати́ти, то госпо́дар його́ звелі́в прода́ти його́, і жі́нку його́, і діте́й, і все, що він мав, і заплати́ти;
26тоді́ раб той впав і, кла́няючись йому́, говори́в: госпо́дарю! потерпи́ на мені́, і все тобі́ заплачу́.
27Госпо́дар змилосе́рдився над рабо́м тим, відпусти́в його́ і борг прости́в йому́.
28Раб же той, ви́йшовши, знайшо́в одного́ з това́ришів свої́х, яки́й був ви́нен йому́ сто дина́ріїв, і, схопи́вши його́, души́в і каза́в: відда́й мені́, що ви́нен.
29Тоді́ това́риш його́ впав до ніг його́, блага́в його́ і говори́в: потерпи́ на мені́, і все відда́м тобі́.
30Але́ той не захоті́в, а пішо́в і посади́в його́ в темни́цю, до́ки не відда́сть бо́ргу.
31Това́риші його́, поба́чивши таке́, ду́же засмути́лися і, прийшо́вши, розповіли́ своє́му госпо́дареві все, що ста́лося.
32Тоді́ госпо́дар покли́кав його́ і ка́же: злий ра́бе! весь той борг я прости́в тобі́, бо ти ублага́в мене́.
33Чи не нале́жало й тобі́ поми́лувати това́риша твого́, як і я поми́лував тебе́?
34І, розгні́вавшись, госпо́дар відда́в його́ мучи́телям, до́ки не відда́сть йому́ всьо́го бо́ргу.
35Так і Оте́ць Мій Небе́сний учи́нить з ва́ми, якщо́ ко́жен з вас не прости́ть від се́рця свого́ бра́тові своє́му прови́н його́.
Глава 19
1Коли́ Іісу́с скінчи́в слова́ ці, то ви́йшов з Галіле́ї і прийшо́в у зе́млі Іуде́йські, Заіорда́нською стороно́ю.
2За Ним пішло́ ба́гато люде́й, і Він зціли́в їх там.
зач. 783І приступи́ли до Ньо́го фарисе́ї і, спокуша́ючи Його́, говори́ли Йому́: чи за вся́ку прови́ну дозво́лено чолові́кові розво́дитися з жі́нкою своє́ю?
4Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи не чита́ли ви, що Той, Хто створи́в, на поча́тку чолові́ка і жі́нку створи́в їх?.
5І сказа́в: тому́ зали́шить чолові́к ба́тька свого́ і ма́тір і прилі́питься до жі́нки своє́ї, і бу́дуть обо́є єди́ною пло́ттю.
6Тож вони́ вже не дво́є, а плоть єди́на. О́тже, що Бог поєдна́в, того́ люди́на хай не розлуча́є.
7Вони́ ка́жуть Йому́: чому́ ж Мойсе́й запові́дав дава́ти розвідни́й лист і розво́дитися з не́ю?
8Він гово́рить їм: Мойсе́й че́рез жорстокосе́рдість ва́шу дозво́лив вам розво́дитися з жінка́ми ва́шими; а споча́тку не було́ так;
9Я ж кажу́ вам: хто розведе́ться з жі́нкою своє́ю не з вини́ пере́любу і ві́зьме шлюб з дру́гою, той перелю́бствує; і хто одру́житься з розве́деною, той перелю́бствує.
10У́чні Його́ гово́рять Йому́: якщо́ така́ пови́нність чолові́ка пе́ред жі́нкою, то кра́ще не одру́жуватись.
11Він же сказа́в їм: не всі сприйма́ють це сло́во, а кому́ дано́,
12бо є скопці́, що з утро́би ма́терньої народи́лись таки́ми; і є скопці́, які́ оско́плені від люде́й; і є скопці́, котрі́ самі́ себе́ зроби́ли скопця́ми зара́ди Ца́рства Небе́сного. Хто мо́же вмісти́ти, хай вмі́стить.
13Тоді́ привели́ до Ньо́го діте́й, щоб Він покла́в на них ру́ки і помоли́вся; у́чні ж не дозволя́ли їм.
14Але́ Іісу́с сказа́в: пусті́ть діте́й і не забороня́йте їм прихо́дити до Ме́не, бо таки́х є Ца́рство Небе́сне.
15І, покла́вши на них ру́ки, пішо́в зві́дти.
зач. 7916І ось, хтось, підійшо́вши, сказа́в Йому́: Учи́телю благи́й! що зроби́ти мені́ до́брого, щоб ма́ти життя́ ві́чне?
17Він же сказа́в йому́: чому́ ти назива́єш Мене́ благи́м? Ніхто́ не благи́й, як ті́льки оди́н Бог. Якщо́ ж хо́чеш увійти́ в життя́ ві́чне, дотри́муй за́повідей.
18Гово́рить Йому́: яки́х? Іісу́с же сказа́в: не вбива́й; не перелю́бствуй; не кради́; не лжесві́дчи;
19шану́й ба́тька й ма́тір; і: люби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́.
20Юна́к гово́рить Йому́: все це я збері́г з ю́ності моє́ї; чого́ ще не вистача́є мені́?
21Іісу́с сказа́в йому́: коли́ хо́чеш бу́ти доскона́лим, піди́, прода́й майно́ твоє́ і розда́й убо́гим; і ма́тимеш скарб на небеса́х; і прихо́дь та йди слі́дом за Мно́ю.
22Почу́вши сло́во те, юна́к відійшо́в у скорбо́ті, бо мав бага́то майна́.
23Іісу́с же сказа́в у́чням Свої́м: і́стинно кажу́ вам, що тя́жко бага́тому ввійти́ в Ца́рство Небе́сне;
24і ще кажу́ вам: ле́гше верблю́дові пройти́ крізь ву́шко го́лки, ніж бага́тому ввійти́ в Ца́рство Бо́же.
25Почу́вши це, у́чні Його́ ду́же здивува́лись і сказа́ли: так хто ж мо́же спасти́сь?
26Іісу́с, погля́нувши, сказа́в їм: лю́дям це неможли́во, Бо́гові ж усе́ можли́ве.
27Тоді́ Петро́, відповіда́ючи, сказа́в Йому́: ось, ми залиши́ли все і пішли́ слі́дом за Тобо́ю; що ж нам бу́де?
28Іісу́с же сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що ви, котрі́ пішли́ за Мно́ю, при відно́вленні сві́ту, коли́ Син Людськи́й ся́де на престо́лі сла́ви Своє́ї, ся́дете і ви на дванадцятьо́х престо́лах суди́ти двана́дцять колі́н Ізра́їлевих.
29І вся́кий, хто зали́шить дім, або браті́в, або сесте́р, або ба́тька, або ма́тір, або жі́нку, або діте́й, або зе́млі зара́ди і́мені Мого́, оде́ржить в стокра́т і успадку́є життя́ ві́чне.
30І бага́то хто з пе́рших бу́дуть оста́нніми, і оста́нні пе́ршими.