Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Матфея: Мф. 17:24–18:4
Глава 17
зач. 701Коли́ мину́ло шість днів, Іісу́с взяв Петра́, Я́кова та Іоа́нна, бра́та його́, і ви́вів їх на висо́ку го́ру одни́х,
2і преобрази́вся пе́ред ни́ми: лице́ Його́ зася́яло, як со́нце, оде́жа ж Його́ ста́ла бі́лою, як сві́тло.
3І ось з’яви́лися їм Мойсе́й та Ілля́, які́ розмовля́ли з Ним.
4При цьо́му Петро́ сказа́в Іісу́сові: Го́споди! до́бре нам тут бу́ти; коли́ хо́чеш, зро́бимо тут три наме́ти: Тобі́ оди́н, Мойсе́єві оди́н, і оди́н Іллі́.
5Коли́ він ще говори́в це, хма́ра сві́тла осіни́ла їх, і ось, го́лос з хма́ри гово́рить: Цей є Син Мій Улю́блений, в Котро́му Моє́ благоволі́ння; Його́ слу́хайте.
6І, почу́вши, у́чні впа́ли ниць і ду́же зляка́лись.
7Але́ Іісу́с підійшо́в, доторкну́вся до них і сказа́в: вста́ньте і не бі́йтеся.
8Зві́вши ж о́чі свої́, вони́ ніко́го не поба́чили, крім одного́ Іісу́са.
9І коли́ вони́ схо́дили з гори́, Іісу́с наказа́в їм: ніко́му не говорі́ть про це виді́ння, до́ки Син Людськи́й не воскре́сне з ме́ртвих.
зач. 7110І спита́ли Його́ у́чні Його́: чому́ ж кни́жники гово́рять, що Іллі́ нале́жить прийти́ рані́ше?
11Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: так, Ілля́ ма́є прийти́ рані́ше і все приготува́ти;
12але́ кажу́ вам, що Ілля́ вже прийшо́в і його́ не впізна́ли, а обійшли́ся з ним, як хоті́ли; так і Син Людськи́й постражда́є від них.
13Тоді́ у́чні зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Іоа́нна Хрести́теля.
зач. 7214Коли́ вони́ прийшли́ до наро́ду, то підійшо́в до Ньо́го чолові́к і, ста́вши пере́д Ним на колі́на,
15сказа́в: Го́споди! поми́луй си́на мого́; він у час ново́го мі́сяця бісну́ється і тя́жко стражда́є, бо ча́сто ки́дається у вого́нь і ча́сто у во́ду;
16я приво́див його́ до у́чнів Твої́х, та вони́ не змогли́ зціли́ти його́.
17Іісу́с же, відповіда́ючи, сказа́в: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки терпі́тиму вас? приведі́ть його́ до Ме́не сюди́.
18І заборони́в йому́ Іісу́с, і біс ви́йшов з ньо́го; і о́трок ви́дужав у ту ж мить.
19Тоді́ у́чні, підійшо́вши до Іісу́са на самоті́, сказа́ли: чому́ ми не змогли́ ви́гнати його́?
20Іісу́с же сказа́в їм: че́рез неві́р’я ва́ше; бо і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви ма́тимете ві́ру з гірчи́чне зерно́ і ска́жете горі́ цій: «перейди́ зві́дси туди́», і вона́ пере́йде; і не бу́де нічо́го неможли́вого для вас;
21цей же рід виганя́ється ті́льки моли́твою і посто́м.
22Під час перебува́ння їх у Галіле́ї, Іісу́с сказа́в їм: Син Людськи́й бу́де ви́даний в ру́ки людські́,
23і вб’ю́ть Його́, і на тре́тій день воскре́сне. І вони́ ду́же засмути́лися.
зач. 7324Коли́ ж вони́ прийшли́ до Капернау́ма, то підійшли́ до Петра́ збирачі́ дідра́хм і сказа́ли: чи не дасть Учи́тель ваш дідра́хми?
25Він гово́рить: так. І коли́ увійшо́в він у дім, то Іісу́с, ви́передивши його́, сказа́в: як тобі́ здає́ться, Си́моне? царі́ земні́ з ко́го беру́ть ми́то або́ пода́тки: зі свої́х сині́в, чи з чужи́х?
26Петро́ гово́рить Йому́: з чужи́х. Іісу́с сказа́в йому́: ото́ж сини́ ві́льні;
27але, щоб нам не спокуси́ти їх, піди́ до мо́ря, заки́нь ву́дку, і пе́ршу спі́йману ри́бу візьми́, відкри́й їй ро́та і знайде́ш стати́р; візьми́ його́ і відда́й їм за Ме́не і за се́бе.
Глава 18
зач. 741У той час у́чні підійшли́ до Іісу́са і ка́жуть: хто бі́льший у Ца́рстві Небе́сному?
2Іісу́с, покли́кавши дитя́, поста́вив його́ посере́д них
3і сказа́в: і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви не навернете́сь і не бу́дете, як ді́ти, не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.
4О́тже, хто ума́литься, як дитя́ це, той і бі́льший у Ца́рстві Небе́сному;
5і хто при́йме одне́ таке́ дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є;
6а хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих у Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь млино́вий на ши́ю і потопи́ли його́ в морські́й глибині́.
7Го́ре сві́тові від споку́с, бо потрі́бно прийти́ споку́сам; але́ го́ре тій люди́ні, че́рез яку́ споку́са прихо́дить.
8Якщо́ рука́ твоя́ чи нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відсічи́ її́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ ввійти́ в життя́ без руки́ чи без ноги́, ніж з двома́ рука́ми і з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у вого́нь ві́чний;
9і якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в життя́, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогняну́.
зач. 7510Диві́ться, не зневажа́йте жо́дного з мали́х цих: бо кажу́ вам, що А́нгели їх на небеса́х завжди́ ба́чать лице́ Отця́ Мого́ Небе́сного.
11Бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.
12Як вам здає́ться? Коли́ хто мав би сто ове́ць, і одна́ з них заблука́ла, то чи не поки́не він у го́рах дев’яно́сто де́в’ять і не піде́ шука́ти ту, що заблуди́лася?
13І якщо́ тра́питься знайти́ її́, і́стинно кажу́ вам, він раді́є за не́ї бі́льше, ніж за дев’яно́сто дев’ятьо́х, які не заблуди́лися.
14Так, нема́ во́лі Отця́ ва́шого Небе́сного, щоб заги́нув оди́н з мали́х цих.
15Якщо́ ж согріши́ть про́ти те́бе брат твій, піди́ і ви́крий його́ між тобо́ю і ним одни́м; якщо́ послу́хає тебе́, то придба́в ти бра́та твого́;
16якщо́ ж тебе́ не послу́хає, візьми́ з собо́ю ще одного́ або двох, щоб уста́ми двох чи трьох сві́дків підтве́рдилось ко́жне сло́во;
17якщо́ ж не послу́хає їх, скажи́ це́ркві; якщо́ ж і це́ркви не послу́хає, то хай він бу́де тобі́, як язи́чник і ми́тар.
зач. 7618Істинно кажу́ вам: що ви зв’я́жете на землі́, те буде зв’я́зане на не́бі, і що розв’я́жете на землі́, те бу́де розв’я́зане на не́бі.
19І́стинно та́кож кажу́ вам: якщо́ дво́є з вас пого́дяться на землі́ проси́ти про вся́ке ді́ло, то, чого́ б вони́ не попроси́ли, бу́де їм від Отця́ Мого́ Небе́сного;
20бо, де дво́є чи тро́є зі́брані в ім’я́ Моє́, там Я посере́д них.
21Тоді́ Петро́ підійшо́в до Ньо́го і сказа́в: Го́споди! скі́льки разі́в проща́ти бра́ту моє́му, яки́й согріша́є про́ти ме́не? чи до семи́ разі́в?
22Іісу́с гово́рить йому́: не кажу́ тобі́: до семи́, але́ до семи́десяти разі́в по сім.
зач. 7723Тому́ Ца́рство Небе́сне поді́бне до царя́, яки́й захоті́в порахува́тися з раба́ми свої́ми;
24коли́ він поча́в рахува́тися, привели́ до ньо́го одного́ боржника́, яки́й ви́нен був йому́ де́сять ти́сяч тала́нтів;
25а як він не мав чим заплати́ти, то госпо́дар його́ звелі́в прода́ти його́, і жі́нку його́, і діте́й, і все, що він мав, і заплати́ти;
26тоді́ раб той впав і, кла́няючись йому́, говори́в: госпо́дарю! потерпи́ на мені́, і все тобі́ заплачу́.
27Госпо́дар змилосе́рдився над рабо́м тим, відпусти́в його́ і борг прости́в йому́.
28Раб же той, ви́йшовши, знайшо́в одного́ з това́ришів свої́х, яки́й був ви́нен йому́ сто дина́ріїв, і, схопи́вши його́, души́в і каза́в: відда́й мені́, що ви́нен.
29Тоді́ това́риш його́ впав до ніг його́, блага́в його́ і говори́в: потерпи́ на мені́, і все відда́м тобі́.
30Але́ той не захоті́в, а пішо́в і посади́в його́ в темни́цю, до́ки не відда́сть бо́ргу.
31Това́риші його́, поба́чивши таке́, ду́же засмути́лися і, прийшо́вши, розповіли́ своє́му госпо́дареві все, що ста́лося.
32Тоді́ госпо́дар покли́кав його́ і ка́же: злий ра́бе! весь той борг я прости́в тобі́, бо ти ублага́в мене́.
33Чи не нале́жало й тобі́ поми́лувати това́риша твого́, як і я поми́лував тебе́?
34І, розгні́вавшись, госпо́дар відда́в його́ мучи́телям, до́ки не відда́сть йому́ всьо́го бо́ргу.
35Так і Оте́ць Мій Небе́сний учи́нить з ва́ми, якщо́ ко́жен з вас не прости́ть від се́рця свого́ бра́тові своє́му прови́н його́.