Біблія українською мовою

Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2: Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3: і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.
4: Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5: Переправившись на іншу сторону, учні Його забули взяти хлібів.
6: Іісус сказав їм: пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7: Вони ж міркували в собі і говорили: це значить, що хлібів ми не взяли.
8: Зрозумівши те, Іісус сказав їм: що помишляєте в собі, маловірні, що хлібів не взяли?
9: Хіба ще не розумієте і не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч чоловік, і скільки кошиків ви набрали?
10: ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали?
11: як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: бережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12: Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм берегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13: Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14: Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.
15: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16: Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.
17: Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах;
18: і Я кажу тобі: ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її;
19: і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небесах.
20: Тоді Іісус наказав учням Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.
21: З того часу Іісус почав відкривати Своїм учням, що Йому належить іти до Ієрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22: І, відкликавши Його, Петро почав перечити Йому: будь милостивий до Себе, Господи! хай, не буде цього з Тобою!
23: Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатана! ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24: Тоді Іісус сказав учням Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною,
25: бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її;
26: яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою?
27: бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його.
28: Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не вкусять смерті, як уже побачать Сина Людського, грядущого в Царстві Своїм.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2: Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3: і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4: Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному;
5: і хто прийме одне таке дитя в ім'я Моє, той Мене приймає;
6: а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.
7: Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.
8: Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний;
9: і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.
10: Дивіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.
11: Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12: Як вам здається? Коли хто мав би сто овець, і одна з них заблукала, то чи не покине він у горах дев'яносто дев'ять і не піде шукати ту, що заблудилася?
13: І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев'яносто дев'ятьох, які не заблудилися.
14: Так, нема волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15: Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого;
16: якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилось кожне слово;
17: якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар.
18: Істинно кажу вам: що ви зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі, і що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі.
19: Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20: бо, де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них.
21: Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи! скільки разів прощати брату моєму, який согрішає проти мене? чи до семи разів?
22: Іісус говорить йому: не кажу тобі: до семи, але до семидесяти разів по сім.
23: Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24: коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів;
25: а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити;
26: тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.
27: Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому.
28: Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29: Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі.
30: Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу.
31: Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32: Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33: Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34: І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35: Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.