Біблія українською мовою

Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: У той час дійшла чутка до Ірода четвертовладника про Іісуса
2: і сказав прислужникам своїм: це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
3: Бо Ірод взяв Іоанна, зв'язав його і посадив у темницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4: тому що Іоанн говорив йому: не можна тобі мати її.
5: І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6: Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зібранням і догодила Іродові,
7: тому він поклявся дати їй, що б вона не попросила.
8: Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
9: І засмутився цар, але, ради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10: І послав відсікти голову Іоанну в темниці.
11: І принесли голову його на блюді і дали дівиці, а та віднесла матері своїй.
12: Учні ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Іісуса.
13: І, почувши, Іісус віддалився звідти на човні у пустинне місце один; а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки.
14: І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
15: Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
16: Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.
17: Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п'ять хлібів і дві рибини.
18: Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19: І звелів народові сісти на траву і, взявши п'ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні – народові.
20: І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;
21: а тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.
22: І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
23: І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один.
24: А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
25: У четверту ж сторожу ночі пішов Іісус до них, ідучи по морю.
26: І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули.
27: Але Іісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! це Я, не бійтеся.
28: Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29: Він же сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Іісуса,
30: та, побачивши сильний вітер, злякався, і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31: Іісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловірний! чого ти засумнівався?
32: І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33: Ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: воістину Ти Син Божий.
34: Переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
35: Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці і принесли до Нього всіх недужих,
36: і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялись.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3: Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4: Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6: той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7: Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9: але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11: не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12: Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14: залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15: Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16: Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17: чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18: а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20: це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21: І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22: І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23: Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24: Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25: А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26: Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27: Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28: Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29: Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31: так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32: Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33: Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34: Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35: Тоді звелів народові возлягти на землю.
36: І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38: а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2: Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3: і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.
4: Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5: Переправившись на іншу сторону, учні Його забули взяти хлібів.
6: Іісус сказав їм: пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7: Вони ж міркували в собі і говорили: це значить, що хлібів ми не взяли.
8: Зрозумівши те, Іісус сказав їм: що помишляєте в собі, маловірні, що хлібів не взяли?
9: Хіба ще не розумієте і не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч чоловік, і скільки кошиків ви набрали?
10: ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали?
11: як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: бережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12: Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм берегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13: Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14: Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.
15: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16: Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.
17: Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах;
18: і Я кажу тобі: ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її;
19: і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небесах.
20: Тоді Іісус наказав учням Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.
21: З того часу Іісус почав відкривати Своїм учням, що Йому належить іти до Ієрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22: І, відкликавши Його, Петро почав перечити Йому: будь милостивий до Себе, Господи! хай, не буде цього з Тобою!
23: Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатана! ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24: Тоді Іісус сказав учням Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною,
25: бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її;
26: яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою?
27: бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його.
28: Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не вкусять смерті, як уже побачать Сина Людського, грядущого в Царстві Своїм.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Коли минуло шість днів, Іісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2: і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3: І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4: При цьому Петро сказав Іісусові: Господи! добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5: Коли він ще говорив це, хмара світла осінила їх, і ось, голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте.
6: І, почувши, учні впали ниць і дуже злякались.
7: Але Іісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8: Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, крім одного Іісуса.
9: І коли вони сходили з гори, Іісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10: І спитали Його учні Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніше?
11: Іісус сказав їм у відповідь: так, Ілля має прийти раніше і все приготувати;
12: але кажу вам, що Ілля вже прийшов і його не впізнали, а обійшлися з ним, як хотіли; так і Син Людський постраждає від них.
13: Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Іоанна Хрестителя.
14: Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15: сказав: Господи! помилуй сина мого; він у час нового місяця біснується і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду;
16: я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17: Іісус же, відповідаючи, сказав: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами? доки терпітиму вас? приведіть його до Мене сюди.
18: І заборонив йому Іісус, і біс вийшов з нього; і отрок видужав у ту ж мить.
19: Тоді учні, підійшовши до Іісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20: Іісус же сказав їм: через невір'я ваше; бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: «перейди звідси туди», і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас;
21: цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22: Під час перебування їх у Галілеї, Іісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людські,
23: і вб'ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24: Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: чи не дасть Учитель ваш дідрахми?
25: Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Іісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне? царі земні з кого беруть мито або податки: зі своїх синів, чи з чужих?
26: Петро говорить Йому: з чужих. Іісус сказав йому: отож сини вільні;
27: але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рота і знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2: Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3: і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4: Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному;
5: і хто прийме одне таке дитя в ім'я Моє, той Мене приймає;
6: а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.
7: Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.
8: Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний;
9: і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.
10: Дивіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.
11: Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12: Як вам здається? Коли хто мав би сто овець, і одна з них заблукала, то чи не покине він у горах дев'яносто дев'ять і не піде шукати ту, що заблудилася?
13: І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев'яносто дев'ятьох, які не заблудилися.
14: Так, нема волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15: Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого;
16: якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилось кожне слово;
17: якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар.
18: Істинно кажу вам: що ви зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі, і що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі.
19: Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20: бо, де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них.
21: Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи! скільки разів прощати брату моєму, який согрішає проти мене? чи до семи разів?
22: Іісус говорить йому: не кажу тобі: до семи, але до семидесяти разів по сім.
23: Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24: коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів;
25: а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити;
26: тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.
27: Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому.
28: Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29: Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі.
30: Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу.
31: Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32: Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33: Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34: І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35: Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.
2: За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3: І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4: Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).
5: І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).
6: Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.
7: Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?
8: Він говорить їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так;
9: Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує; і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує.
10: Учні Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватись.
11: Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано,
12: бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, які оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить.
13: Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; учні ж не дозволяли їм.
14: Але Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15: І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16: І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17: Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.
18: Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи;
19: шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).
20: Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?
21: Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22: Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.
23: Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне;
24: і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
25: Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?
26: Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.
27: Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось, ми залишили все і пішли слідом за Тобою; що ж нам буде?
28: Іісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29: І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить в стократ і успадкує життя вічне.
30: І багато хто з перших будуть останніми, і останні першими.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.
2: І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника;
3: а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла,
4: і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5: А як вийшов він знову коло шостої і дев'ятої години, зробив те саме.
6: Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7: Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.
8: Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.
9: І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10: Ті ж, які прийшли першими, думали, що вони отримають більше, але й вони одержали по динарію;
11: і, отримавши, стали дорікати господареві дому
12: і говорили: ці останні робили одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13: Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14: Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі;
15: хіба я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?
16: Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних.
17: Йдучи до Ієрусалима, Іісус відкликав по дорозі дванадцять учнів одних і сказав їм:
18: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19: і віддадуть Його язичникам на ганьбу і побиття і розп'яття; і на третій день воскресне.
20: Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21: Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один по праву сторону, а другий по ліву в Царстві Твоїм.
22: Іісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23: І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти у Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготовано Отцем Моїм.
24: Почувши це, інші десять учнів обурились на двох братів.
25: Іісус же, покликавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними;
26: але між вами хай не буде так; а хто хоче між вами бути більшим, хай буде вам слугою;
27: і хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом;
28: бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох.
29: І коли виходили вони з Ієрихона, за Ним ішло багато народу.
30: І ось, двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Іісус йде мимо, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31: Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32: Іісус, зупинившись, підкликав їх і сказав: чого ви хочете від Мене?
33: Вони говорять Йому: Господи! щоб відкрились очі наші.
34: Іісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів
2: і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив'язану ослицю і з нею молодого осла; відв'язавши, приведіть до Мене;
3: і якщо хто скаже вам щонебудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.
4: Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:
5: скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під'яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).
6: Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:
7: привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8: Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;
9: народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім'я Господнє! осанна у вишніх!
10: І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?
11: Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.
12: І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,
13: і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).
14: І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15: А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились
16: і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).
17: І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.
18: Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;
19: і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20: Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?
21: Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;
22: і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.
23: І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?
24: Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;
25: хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26: а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27: І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28: А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.
29: Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.
30: І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.
31: Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,
32: бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.
33: Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.
34: Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;
35: виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.
36: Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.
37: Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38: Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб'ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39: І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40: Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41: Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.
42: Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
43: Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;
44: і той, хто впаде на камінь цей, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить.
45: І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,
46: і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.