Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Матфея: Мф. 12:30–37

Мф. 12:30–37 зач. 47

Глава 12

зач. 44 1 У той час прохо́див Іісу́с в субо́ту засі́яними лана́ми; у́чні ж Його́ зголодні́ли і почали́ зрива́ти колоски́ і ї́сти.

2 Фарисе́ї, поба́чивши це, сказа́ли Йому́: ось у́чні Твої́ ро́блять, чого́ не годи́ться роби́ти в субо́ту.

3 Він же сказа́в їм: хіба́ ви не чита́ли, що зроби́в Дави́д, коли́ зголодні́в сам і ті, що були́ з ним?

4 Як він увійшо́в у храм Бо́жий і їв хліби́ предло́ження, яки́х не мо́жна було́ ї́сти ні йому́, ні тим, що з ним були́, а ті́льки одни́м свяще́нникам?

5 Або́, хіба́ ви не чита́ли в зако́ні, що по субо́тах свяще́нники в хра́мі пору́шують субо́ту, одна́к неви́нні?

6 Говорю́ ж вам, що тут Той, Хто бі́льший від хра́му;

7 коли́ б ви зна́ли, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви

8 бо Син Людськи́й є госпо́дар і субо́ти.

зач. 45 9 І, відійшо́вши зві́дти, увійшо́в Він у ї́хню синаго́гу.

10 І ось, був там чолові́к, що мав суху́ ру́ку. І спита́ли Іісу́са, щоб звинува́тити Його́: чи мо́жна зціля́ти в субо́ти?

11 Він же сказа́в їм: хто з вас, ма́ючи одну́ вівцю́, якщо́ вона́ впаде́ в субо́ту в я́му, не ві́зьме і не ви́тягне її́?

12 Наскі́льки ж люди́на кра́ща вівці́! Ото́ж мо́жна в субо́ти твори́ти добро́.

13 Тоді́ ка́же чолові́кові тому́: простягни́ ру́ку твою́. І він простягну́в, і ста́ла вона́ здоро́ва, як і дру́га.

зач. 46 14 Фарисе́ї ж, ви́йшовши, ра́дились про́ти Ньо́го, як би погуби́ти Його́. Але́ Іісу́с, дізна́вшись, пішо́в зві́дти.

15 І пішло́ за Ним бага́то наро́ду, і Він зціли́в їх усі́х

16 і заборони́в їм розголо́шувати про Ньо́го,

17 щоб спра́вдилось ска́зане Іса́ією проро́ком, яки́й гово́рить:

18 Це О́трок Мій, Котро́го Я обра́в, Улю́блений Мій, до Яко́го благоволи́ть душа́ Моя́. Покладу́ Дух Мій на Ньо́го і провісти́ть наро́дам суд;

19 не бу́де супере́чити, ні крича́ти, і ніхто́ не почу́є на ву́лицях го́лосу Його́;

20 трости́ни надло́мленої не перело́мить, і льо́ну тлі́ючого не зага́сить, до́ки не доведе́ су́ду до перемо́ги;

21 і на ім’я́ Його́ упова́тимуть наро́ди.

22 Тоді́ привели́ до Ньо́го біснува́того сліпо́го і німо́го; і Він зці́лив його́, так що сліпи́й і німи́й став говори́ти й ба́чити.

23 І дивува́вся весь наро́д і говори́в: чи не Цей є Христо́с, син Дави́дів?

24 А фарисе́ї, почу́вши це, сказа́ли: Він виганя́є бі́сів не іна́кше, як си́лою веєльзеву́ла, кня́зя бісі́вського.

25 Але́ Іісу́с, зна́ючи думки́ ї́хні, сказа́в їм: уся́ке ца́рство, що розділи́лося в собі́, спусто́шиться; і вся́ке мі́сто чи дім, що розділи́вся у собі́, не всто́їть.

26 І якщо́ сатана́ сатану́ виганя́є, то він розділи́вся в собі́, як же всто́їть ца́рство його́?

27 І якщо́ Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів, то чиє́ю си́лою виганя́ють сини́ ва́ші? Тому́ вони́ бу́дуть вам су́ддями.

28 Коли́ ж Я Ду́хом Бо́жим виганя́ю бі́сів, то досягло́ до вас Ца́рство Бо́же.

29 Або́, як мо́же хто увійти́ в дім си́льного та пограбува́ти його́ ре́чі, якщо́ спе́ршу не зв’я́же си́льного? І тоді́ розграбу́є дім його́.

зач. 47 30 Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

31 Тому́ кажу́ вам: вся́кий гріх і хула́ простя́ться лю́дям, а хула́ на Ду́ха не прости́ться лю́дям;

32 коли́ хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться йому́; якщо́ ж хто ска́же на Ду́ха Свято́го, не прости́ться йому́ ні в цьо́му ві́ці, ні в майбу́тньому.

33 Або́ ви́знайте де́рево до́брим і плід його́ до́брим; або́ ви́знайте де́рево пога́ним і плід його́ пога́ним, бо де́рево пізнає́ться по пло́ду.

34 Поро́дження єхи́днині! як ви мо́жете говори́ти до́бре, бу́дучи зли́ми? Бо від повноти́ се́рця гово́рять уста́.

35 До́бра люди́на з до́брого ска́рбу вино́сить до́бре, а зла люди́на зі зло́го ска́рбу вино́сить зле.

36 Кажу́ ж вам, що за вся́ке пусте́ сло́во, яке́ ска́жуть лю́ди, вони́ даду́ть ві́дповідь в день су́ду:

37 бо за слова́ свої́ бу́деш ви́правданий і за слова́ свої́ бу́деш осу́джений.

зач. 48 38 Тоді́ де́хто з кни́жників і фарисе́їв сказа́ли: Учи́телю! хоті́лося б поба́чити нам від Те́бе знаме́ння.

39 Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: рід лука́вий і перелю́бний шука́є знаме́ння; і знаме́ння не да́сться Йому́, крім знаме́ння Іо́ни проро́ка;

40 бо як був Іо́на в утро́бі кита́ три дні і три но́чі, так і Син Людськи́й бу́де в се́рці землі́ три дні і три но́чі.

41 Ніневі́тяни вста́нуть на суд з ро́дом цим і осу́дять його́, бо вони́ пока́ялись пі́сля про́повіді Іо́ниної; а ось тут Бі́льший від Іо́ни.

42 Цари́ця півде́нна вста́не на суд з ро́дом цим і осу́дить його́, бо вона́ прихо́дила з кра́ю землі́ послу́хати му́дрість Соломо́нову; а ось тут Бі́льший від Соломо́на.

43 Коли́ нечи́стий дух ви́йде з люди́ни, то блука́є по безво́дних місця́х, шука́ючи спо́кою, і не знахо́дить;

44 тоді́ ка́же: поверну́ся в дім мій, зві́дки я ви́йшов. Та, прийшо́вши, знахо́дить його́ неза́йнятим, заме́теним і при́браним;

45 тоді́ йде і бере́ з собо́ю сім і́нших ду́хів, люті́ших за се́бе, і, ввійшо́вши, живу́ть там; і бу́ває для тіє́ї люди́ни оста́ннє гі́рше пе́ршого. Так бу́де і з цим злим ро́дом.

зач. 49 46 Коли́ ж Він ще говори́в до наро́ду, Ма́ти і брати́ Його́ стоя́ли надво́рі, бажа́ючи говори́ти з Ним.

47 І хтось сказа́в Йому́: он Ма́ти Твоя́ і брати́ Твої́ стоя́ть надво́рі і бажа́ють говори́ти з Тобо́ю.

48 Він же відпові́в тому́, що говори́в до Ньо́го: хто Ма́ти Моя́? і хто брати́ Мої́?

49 І, показа́вши руко́ю Своє́ю на у́чнів Свої́х, сказа́в: ось ма́ти Моя́ і брати́ Мої́;

50 бо, хто вико́нуватиме во́лю Отця́ Мого́ Небе́сного, той Мені́ брат, і сестра́, і ма́ти.