Біблія українською мовою

Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Через кілька днів знову прийшов Він до Капернаума; і чути було, що Він у домі.
2: Зразу ж зібралося багато людей, так що вже біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.
3: І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо;
4: і, не маючи можливості наблизитись до Нього через багатолюдність, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, прокопавши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
5: Іісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої.
6: Тут сиділи деякі з книжників і помишляли в серцях своїх:
7: що Він так богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
8: Іісус, відразу дізнавшись духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?
9: Що легше? чи сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
10: Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– говорить розслабленому:
11: тобі кажу: встань, візьми постіль твою і йди до дому твого.
12: Він зразу ж встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи нічого такого ми не бачили.
13: І вийшов Іісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і Він учив їх.
14: Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною. І він, вставши, пішов за Ним.
15: І коли Іісус возлежав у домі його, возлежали з Ним і учні Його і багато митарів та грішників: бо багато їх було, і вони йшли за Ним.
16: Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили учням Його: як це Він їсть і п'є з митарями і грішниками?
17: Почувши це, Іісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
18: Учні Іоаннові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоаннові та фарисейські постять, а Твої учні не постять?
19: І сказав їм Іісус: чи можуть постити сини чертогу шлюбного, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть постити.
20: Прийдуть же дні, коли відбереться від них наречений, і тоді поститимуть у ті дні.
21: Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини: інакше нове пришите віддере від старого, і дірка буде ще гірша.
22: І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
23: І довелось Йому в суботу проходити засіяними полями; і учні Його дорогою почали рвати колоски.
24: І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити?
25: Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, зголоднів сам і ті, що були з ним?
26: Як увійшов він у дім Божий за первосвященника Авіафара і їв хліби предложення, яких не повинен їсти ніхто, крім священників, і дав тим, що були з ним?
27: І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи;
28: тому Син Людський є господар і суботи.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;
2: але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3: І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4: Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5: Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6: Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7: Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
8: Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
9: Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
10: І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
11: Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
12: У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
13: І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14: і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
15: І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16: І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17: Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18: І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
19: Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
20: Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
21: Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
22: І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
23: І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
24: І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25: Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26: І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
27: І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
28: По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
29: Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30: І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31: Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32: Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33: І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
34: І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
35: І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
36: і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
37: Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
38: Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39: І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
40: І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41: І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42: Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
43: І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
44: Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45: І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
46: А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47: Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
48: Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49: Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
50: Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51: Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
52: Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
53: І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
54: Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55: Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56: Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
57: І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
58: ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59: Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
60: Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
61: Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62: Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
63: Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
64: Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
65: І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66: Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
67: і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
68: Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69: Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70: Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
71: Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72: Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.