Євангеліє від Марка: Мк. 2:23–3:5

Мк. 2:23–3:5 зач. 10

Глава 2

зач. 71Че́рез кі́лька днів зно́ву прийшо́в Він до Капернау́ма; і чу́ти було́, що Він у до́мі.

2Зра́зу ж зібра́лося бага́то люде́й, так що вже бі́ля двере́й не було́ мі́сця; і Він говори́в їм сло́во.

3І прийшли́ до Ньо́го з розсла́бленим, яко́го несли́ че́тверо;

4і, не ма́ючи можли́вості набли́зитись до Ньо́го че́рез багатолю́дність, розкри́ли покрі́влю до́му, де Він був, і, прокопа́вши її́, спусти́ли по́стіль, на які́й лежа́в розсла́блений.

5Іісу́с, поба́чивши ві́ру ї́хню, гово́рить розсла́бленому: ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́.

6Тут сиді́ли де́які з кни́жників і помишля́ли в серця́х свої́х:

7що Він так богоху́льствує? хто мо́же проща́ти гріхи́, крім одного́ Бо́га?

8Іісу́с, відра́зу дізна́вшись ду́хом Свої́м, що вони́ так помишля́ють у собі́, сказа́в їм: наві́що так помишля́єте в серця́х ва́ших?

9Що ле́гше? чи сказа́ти розсла́бленому: проща́ються тобі́ гріхи́? чи сказа́ти: вста́нь, візьми́ по́стіль свою́ і ходи́?

10Та щоб ви зна́ли, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – гово́рить розсла́бленому:

11тобі́ кажу́: встань, візьми́ по́стіль твою́ і йди до до́му твого́.

12Він зра́зу ж встав і, взя́вши по́стіль, ви́йшов пе́ред усіма́, так що всі дивува́лись і прославля́ли Бо́га, ка́жучи: ніко́ли нічо́го тако́го ми не ба́чили. Покликання Левія (Матфея)

зач. 813І ви́йшов Іісу́с зно́ву до мо́ря; і весь наро́д пішо́в до Ньо́го, і Він учи́в їх.

14Прохо́дячи, поба́чив Він Ле́вія Алфе́євого, що сиді́в бі́ля ми́тниці, і сказа́в йому́: йди за Мно́ю. І він, вста́вши, пішо́в за Ним.

15І коли́ Іісу́с возлежа́в у до́мі його́, возлежа́ли з Ним і у́чні Його́ і бага́то ми́тарів та грі́шників: бо бага́то їх було́, і вони́ йшли за Ним.

16Кни́жники й фарисе́ї, поба́чивши, що Він їсть з ми́тарями і грі́шниками, говори́ли у́чням Його́: як це Він їсть і п’є з ми́тарями і грі́шниками?

17Почу́вши це, Іісу́с гово́рить їм: не здоро́ві потребу́ють лі́каря, а хво́рі; Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників, а грі́шників до покая́ння.

зач. 918Учні Іоа́ннові та фарисе́йські по́стили. Прихо́дять до Ньо́го і ка́жуть: чому́ у́чні Іоа́ннові та фарисе́йські по́стять, а Твої́ у́чні не по́стять?

19І сказа́в їм Іісу́с: чи мо́жуть по́стити сини́ черто́гу шлю́бного, коли́ з ни́ми нарече́ний? До́ки з ни́ми нарече́ний, не мо́жуть по́стити.

20При́йдуть же дні, коли́ відбере́ться від них нарече́ний, і тоді́ по́ститимуть у ті дні.

21Ніхто́ до старо́ї оде́жі не пришива́є ла́тки з ново́ї ткани́ни: іна́кше нове́ приши́те віддере́ від старо́го, і ді́рка бу́де ще гі́рша.

22І ніхто́ не влива́є вина́ молодо́го в мі́хи старі́: іна́кше молоде́ вино́ прорве́ мі́хи, і вино́ ви́тече, і мі́хи пропаду́ть; але́ вино́ молоде́ тре́ба влива́ти в мі́хи нові́.

зач. 1023І довело́сь Йому́ в субо́ту прохо́дити засі́яними поля́ми; і у́чні Його́ доро́гою почали́ рва́ти колоски́.

24І фарисе́ї сказа́ли Йому́: диви́сь, що вони́ ро́блять у субо́ту, чого́ не слід роби́ти?

25Він сказа́в їм: невже́ ви ніко́ли не чита́ли, що зроби́в Дави́д, коли́ мав потре́бу, зголодні́в сам і ті, що були́ з ним?

26Як увійшо́в він у дім Бо́жий за первосвяще́нника Авіафа́ра і їв хліби́ предложе́ння, яки́х не пови́нен ї́сти ніхто́, крім свяще́нників, і дав тим, що були́ з ним?

27І сказа́в їм: субо́та для люди́ни, а не люди́на для субо́ти;

28тому́ Син Людськи́й є госпо́дар і субо́ти.

Глава 3

1І знов прийшо́в до синаго́ги. Там був чолові́к, яки́й мав усо́хлу ру́ку.

2І сте́жили за Ним, чи не зці́лить його́ в субо́ту, щоб звинува́тити Його́.

3Він же гово́рить чолові́кові, котри́й мав усо́хлу ру́ку: стань посере́дині.

4А їм гово́рить: чи годи́ться в субо́ту добро́ роби́ти, чи зло роби́ти? ду́шу спасти́, чи погуби́ти? Вони́ ж мовча́ли.

5І, гля́нувши на них з гні́вом, суму́ючи про жорсто́кість серде́ць ї́хніх, гово́рить тому́ чолові́кові: простягни́ ру́ку твою́. Він простягну́в, і ста́ла рука́ його́ здоро́ва, як дру́га.

зач. 116Фарисе́ї, ви́йшовши, зра́зу ж ра́дилися з іродіа́нами про́ти Ньо́го, як би погуби́ти Його́.

7Але́ Іісу́с з у́чнями Свої́ми відійшо́в до мо́ря; і за Ним пішло́ бага́то наро́ду з Галіле́ї, Іуде́ї,

8Ієрусали́ма, Ідуме́ї та з-за Іорда́ну. І ті, що живу́ть в око́лицях Ти́ру та Сидо́ну, почу́вши, що Він роби́в, йшли до Ньо́го у вели́кій кі́лькості.

9І сказа́в у́чням Свої́м, щоб гото́вий був для Ньо́го чо́вен, че́рез багатолю́дність, аби не тісни́лися до Ньо́го.

10Бо багатьо́х Він зціли́в, тому́ ті, які́ ма́ли ра́ни, ки́дались до Ньо́го, щоб торкну́тись Його́.

11І ду́хи нечи́сті, коли́ ба́чили Його́, па́дали пе́ред Ним і крича́ли: Ти Син Бо́жий.

12Та Він суво́ро забороня́в їм, щоб не роби́ли Його́ відо́мим.

зач. 1213По́тім зійшо́в на го́ру і покли́кав до Се́бе, кого́ Сам хоті́в; і прийшли́ до Ньо́го.

14І ви́брав з них двана́дцять, щоб були́ з Ним і щоб посила́ти їх на про́повідь,

15і щоб вони́ ма́ли вла́ду зціля́ти від неду́гів і виганя́ти бі́сів;

16і поста́вив Си́мона, да́вши йому́ ім’я́ Петро́,

17Я́кова Зеведе́євого та Іоа́нна, бра́та Я́кова, да́вши їм імена́ Воанерге́с, то́бто «сини́ гро́мові»,

18Андрі́я, Фили́па, Варфоломі́я, Матфе́я, Фому́, Я́кова Алфе́євого, Фадде́я, Си́мона Канані́та

19та Іу́ду Іскаріо́тського, яки́й і зра́див Його́.

зач. 1320Прихо́дять у дім; і зно́ву збира́ється наро́д, так що їм неможли́во було́ і хлі́ба ї́сти.

21І, почу́вши, бли́жні Його́ пішли́ взя́ти Його́, бо говори́ли, що Він не при собі́.

22А кни́жники, які́ прийшли́ з Ієрусали́ма, говори́ли, що Він ма́є в Собі́ веєльзеву́ла і що виганя́є бі́сів си́лою бісі́вського кня́зя.

23І, покли́кавши їх, говори́в їм при́тчами: як мо́же сатана́ виганя́ти сатану́?

24Якщо́ ца́рство розді́литься само́ в собі́, не мо́же всто́яти ца́рство те;

25і якщо́ дім розді́литься сам у собі́, не мо́же всто́яти дім той;

26і якщо́ сатана́ повста́в сам на се́бе і розділи́вся, не мо́же всто́яти, але́ прийшо́в кіне́ць його́.

27Ніхто́, ввійшо́вши в дім си́льного, не мо́же пограбува́ти рече́й його́, якщо́ рані́ше не зв’я́же си́льного, і тоді́ розграбу́є дім його́.

зач. 1428Істинно кажу́ вам: простя́ться сина́м людськи́м всі гріхи́ та хула́, яки́ми б вони́ не хули́ли;

29але́ хто бу́де хули́ти Ду́ха Свято́го, тому́ не бу́де про́щення дові́ку, а підляга́є він ві́чному осу́дженню.

30Це сказа́в Він, тому́ що говори́ли: в Ньо́му нечи́стий дух.

31Прийшли́ Ма́ти і брати́ Його́ і, стоячи́ надво́рі, посла́ли до Ньо́го покли́кати Його́.

32Навко́ло Ньо́го сиді́в наро́д. І сказа́ли Йому́: ось, Ма́ти Твоя́ і брати́ Твої́ і се́стри Твої́, надво́рі, пита́ють Тебе́.

33І відповіда́в їм: хто ма́ти Моя́ і брати́ Мої́?

34І, огля́нувши сидя́чих навко́ло Се́бе, сказа́в: ось ма́ти Моя́ і брати́ Мої́;

35бо хто твори́тиме во́лю Бо́жу, той Мені́ брат, і сестра́, і ма́ти.