Євангеліє від Марка: Мк. 15:43–16:8

Мк. 15:43–16:8 зач. 69

Глава 15

зач. 661Нега́йно вра́нці первосвяще́нники зі старі́йшинами та кни́жниками і весь синедріо́н зібра́ли ра́ду і, зв’яза́вши Іісу́са, відвели́ і ви́дали Піла́тові.

2Піла́т спита́в Його́: Ти Цар Іуде́йський? Він же сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти гово́риш.

3І первосвяще́нники звинува́чували Його́ ба́гато в чо́му.

4Піла́т же зно́ву спита́в Його́: Ти нічо́го не відповіда́єш? ба́чиш, як бага́то звинува́чень про́ти Те́бе.

5Але́ Іісу́с і на це нічо́го не відповіда́в, так що Піла́т дивува́вся.

6На вся́ке ж свя́то він відпуска́в їм одного́ в’я́зня, за яко́го вони́ проси́ли.

7Тоді́ був у темни́ці оди́н на ім’я́ Вара́вва, із свої́ми спі́льниками, які́ під час бу́нту вчини́ли вби́вство.

8І наро́д поча́в крича́ти і проси́ти Піла́та про те, що він завжди́ роби́в для них.

9Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи хо́чете, відпущу́ вам Царя́ Іуде́йського?

10Бо знав, що первосвяще́нники че́рез за́здрість ви́дали Його́.

11Та первосвяще́нники підбу́рили наро́д проси́ти, щоб кра́ще відпусти́в їм Вара́вву.

12Піла́т же зно́ву сказа́в їм у ві́дповідь: що ж хо́чете, щоб я зроби́в з Тим, Кого́ ви назива́єте Царе́м Іуде́йським?

13Вони́ зно́ву закрича́ли: розіпни́ Його́.

14Піла́т сказа́в їм: яке́ ж зло зроби́в Він? Але́ вони́ ще ду́жче закрича́ли: розіпни́ Його́.

15Тоді́ Піла́т, бажа́ючи догоди́ти наро́дові, відпусти́в їм Вара́вву, а Іісу́са, поби́вши, відда́в на розп’я́ття.

зач. 6716Во́їни відвели́ Його́ всере́дину дво́ру, то́бто в прето́рію, і зібра́ли весь полк,

17і одягли́ Його́ в багряни́цю, та сплі́вши терно́вий віне́ць, покла́ли на Ньо́го;

18і почали́ віта́ти Його́: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський!

19І би́ли Його́ трости́ною по голові́, і плюва́ли на Ньо́го та, ста́вши на колі́на, кла́нялись Йому́.

20Коли́ ж наглуми́лися з Ньо́го, зняли́ з Ньо́го багряни́цю, одягли́ Його́ у вла́сний о́дяг і повели́ Його́, щоб розіп’я́сти.

21І приму́сили одного́ перехо́жого, яки́й ішо́в з по́ля, яко́гось кирине́янина Си́мона, ба́тька Олекса́ндра і Ру́фа, нести́ хрест Його́.

зач. 6822І привели́ Його́ на мі́сце Голго́фу, що означа́є: Ло́бне мі́сце.

23І дава́ли Йому́ пи́ти вино́ зі сми́рною; але́ Він не прийня́в.

24Ті, що розпина́ли Його́, діли́ли о́дяг Його́, ки́даючи же́реб, кому́ що взя́ти.

25Була́ тре́тя годи́на і розп’я́ли Його́.

26І був на́пис вини́ Його́: Цар Іуде́йський.

27З Ним розп’я́ли двох розбі́йників, одного́ право́руч, а дру́гого ліво́руч Ньо́го.

28І збуло́ся сло́во Писа́ння: і до злочи́нців причи́слений.

29Ті, що прохо́дили, лихосло́вили Його́, кива́ючи го́ловами свої́ми і ка́жучи: ей, Ти, Котри́й руйну́єш храм і за три дні буду́єш!

30спаси́ Себе́ Само́го і зійди́ з хреста́.

31Так са́мо і первосвяще́нники з кни́жниками, глузу́ючи, говори́ли оди́н о́дному: і́нших спаса́в, а Себе́ не мо́же спасти́!

32Христо́с, Цар Ізра́їлів, хай тепе́р зі́йде з хреста́, щоб ми ба́чили, і уві́руємо. І розп’я́ті з Ним ганьби́ли Його́.

33О шо́стій же годи́ні наста́ла те́мрява по всій землі́ і трива́ла до дев’я́тої годи́ни.

34О дев’я́тій годи́ні Іісу́с ви́крикнув гучни́м го́лосом: Елоі́! Елоі́! Ламма́ савахфані́? – що зна́чить: Бо́же Мій! Бо́же Мій! наві́що Ти Мене́ зали́шив?

35Де́які з тих, що тут стоя́ли, почу́вши те, говори́ли: Він кли́че Іллю́.

36А оди́н побі́г, напо́внив гу́бку о́цтом і, настроми́вши на трости́ну, дава́в Йому́ пи́ти, ка́жучи: стрива́йте, поба́чимо, чи при́йде Ілля́ зня́ти Його́.

37Іісу́с же, скри́кнувши гучни́м го́лосом, іспусти́в дух.

38І заві́са в хра́мі розде́рлася надво́є, зве́рху дони́зу.

39Со́тник, яки́й стоя́в навпро́ти Ньо́го, поба́чивши, що Він, так скри́кнувши, іспусти́в дух, сказа́в: воі́стину Чолові́к Цей був Син Бо́жий.

40Були́ тут і жінки́, які́ диви́лися зда́леку; між ни́ми була́ і Марі́я Магдали́на, і Марі́я, ма́ти Я́кова моло́дшого та Іосі́ї, і Саломі́я,

41які́ і тоді́, коли́ Він був у Галіле́ї, ходи́ли за Ним і служи́ли Йому́, і бага́то і́нших, які́ ра́зом з Ним прийшли́ до Ієрусали́ма.

42І як наста́в уже́ ве́чір, – бо була́ п’я́тниця, то́бто день пе́ред субо́тою.

зач. 6943Прийшо́в Йо́сиф із Аримафе́ї, славнозві́сний ра́дник, яки́й і сам чека́в Ца́рства Бо́жого, насмі́лився прийти́ до Піла́та проси́ти ті́ла Іісу́сового.

44Піла́т здивува́вся, що Він уже́ поме́р, і, покли́кавши со́тника, спита́в його́: чи давно́ поме́р?

45І, дові́давшись від со́тника, відда́в ті́ло Йо́сифові.

46Він, купи́вши плащани́цю і зня́вши Його́, опови́в плащани́цею і покла́в Його́ у гро́бі, ви́тесаному в ске́лі, і привали́в ка́мінь до двере́й гро́бу.

47Марі́я ж Магдали́на і Марі́я Іосі́єва диви́лись, де Його́ покла́ли.

Глава 16

зач. 701Як мину́ла субо́та, Марі́я Магдали́на і Марі́я Я́ковлева і Саломі́я купи́ли па́хощі, щоб піти́ пома́зати Його́.

2І ду́же ра́но, в пе́рший день ти́жня, як схо́дило со́нце, прийшли́ до гро́бу,

3і гово́рять між собо́ю: хто відва́лить нам ка́мінь від двере́й гро́бу?

4І, гля́нувши, поба́чили, що ка́мінь відва́лений; а він був ду́же вели́кий.

5І, увійшо́вши у гроб, поба́чили юнака́, яки́й сиді́в право́руч і був одя́гнений у бі́лу оде́жу; і вжахну́лися.

6А він ка́же їм: не жаха́йтеся; Іісу́са шука́єте Назаряни́на, розп’я́того; Він воскре́с; Його́ нема́ тут. Ось мі́сце, де Його́ положи́ли.

7Але́ йдіть, скажі́ть у́чням Його́ і Петро́ві, що Він бу́де рані́ше за вас у Галіле́ї; там Його́ поба́чите, як Він сказа́в вам.

8І, ви́йшовши, вони́ побі́гли від гро́бу; їх охопи́в тре́пет і жах, і ніко́му нічо́го не сказа́ли, бо боя́лися.

зач. 719Воскре́снувши ра́но в пе́рший день ти́жня, Іісу́с спе́ршу яви́вся Марі́ї Магдали́ні, з яко́ї ви́гнав сім бі́сів.

10Вона́ пішла́ і сповісти́ла тих, які були́ з Ним, що пла́кали і рида́ли;

11але вони́, почу́вши, що Він живи́й і що вона́ ба́чила Його́, – не пові́рили.

12Пі́сля цьо́го яви́вся в і́ншому о́бразі двом з них на доро́зі, коли́ вони́ йшли до се́ла.

13І ті, поверну́вшись, сповісти́ли і́ншим; але́ і їм не пові́рили.

14Наре́шті, яви́вся сами́м одинадцятьо́м, коли́ вони́ возлежа́ли на вече́рі, і доріка́в їм за неві́р’я і жорстокосе́рдість, що не пові́рили тим, які́ ба́чили Його́ воскре́слим.

15І сказа́в їм: іді́ть по всьо́му сві́ті і пропові́дуйте Єва́нгеліє всьо́му творі́нню.

16Хто бу́де ві́рувати і охре́ститься, бу́де спасе́ний; а хто не бу́де ві́рувати, бу́де осу́джений.

17Ві́руючих супрово́джуватимуть такі́ знаме́ння: і́менем Мої́м виганя́тимуть бі́сів; говори́тимуть нови́ми мо́вами,

18бра́тимуть змій; і якщо́ отру́йне ви́п’ють, не пошко́дить їм; покладу́ть ру́ки на неду́жих, і вони́ бу́дуть здоро́ві.

19І так Госпо́дь, пі́сля розмо́ви з ни́ми, возні́сся на не́бо і сів право́руч Бо́га.

20Вони́ ж пішли́ і пропові́дували всю́ди, при Госпо́дній допомо́зі і підтве́рдженні сло́ва супрово́джуючими знаме́ннями. Амі́нь.