Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Луки: Лк. 9:51–56; 10:22–24
Глава 9
зач. 401Скли́кавши дванадцятьо́х, Іісу́с дав їм си́лу і вла́ду над усіма́ бі́сами і зціля́ти від неду́гів,
2і посла́в їх пропові́дувати Ца́рство Бо́же та зціля́ти хво́рих.
3І сказа́в їм: нічо́го не бері́ть на доро́гу: ні па́лиці, ні то́рби, ні хлі́ба, ні срі́бла, і не ма́йте по дві оде́жі;
4і в яки́й дім увійде́те, там залиша́йтесь і зві́дти вихо́дьте в доро́гу.
5А якщо́ де не при́ймуть вас, то, вихо́дячи з то́го мі́ста, обтрусі́ть і по́рох з ніг ва́ших в сві́дчення на них.
6Вони́ пішли́ і прохо́дили по се́лах, благовіству́ючи і зціля́ючи повсю́ди.
зач. 417Почу́в І́род четвертовла́дник про все, що роби́в Іісу́с, і вага́вся, бо одні́ говори́ли, що то Іоа́нн встав з ме́ртвих;
8і́нші, що Ілля́ яви́вся, а ще і́нші, що воскре́с оди́н з да́вніх проро́ків.
9І сказа́в І́род: Іоа́ннові я відсі́к го́лову; хто ж Цей, про Ко́го я таке́ чу́ю? І шука́в поба́чити Його́.
10Апо́столи, поверну́вшись, розповіли́ Йому́, що вони́ зроби́ли; і Він, взя́вши їх з Собо́ю, відійшо́в оди́н в безлю́дне мі́сце бі́ля мі́ста, що зве́ться Віфсаї́да.
11Але́ наро́д, дові́давшись, пішо́в за Ним; і Він, при́йнявши їх, говори́в з ни́ми про Ца́рство Бо́же і зціля́в тих, хто мав потре́бу в зці́ленні.
12День же поча́в схиля́тись до ве́чора. І, підійшо́вши до Ньо́го, двана́дцять сказа́ли Йому́: відпусти́ люде́й, щоб вони́ пішли́ в навко́лишні се́ла і се́лища ночува́ти і діста́ти ї́жі, бо ми тут у безлю́дному мі́сці.
зач. 4213Але́ Він сказа́в їм: ви да́йте їм ї́сти. Вони́ сказа́ли: нема́ в нас бі́льше п’яти́ хлібі́в та двох риби́н; хіба́ піти́ нам та купи́ти ї́жі для всіх цих люде́й?
14Бо їх було́ бли́зько п’яти́ ти́сяч чолові́к. Але́ Він сказа́в у́чням Свої́м: розсаді́ть їх ряда́ми по п’ятдеся́т.
15І зроби́ли так, і розсади́ли всіх.
16Він же, взя́вши п’ять хлібі́в і дві риби́ни і, погля́нувши на не́бо, благослови́в їх, переломи́в і дав у́чням, щоб роздали́ наро́дові.
17І всі ї́ли, і наси́тились; і набра́ли кускі́в, що залиши́лись, двана́дцять ко́шиків.
зач. 4318Одного́ ра́зу, коли Він моли́вся у безлю́дному мі́сці, були́ з Ним у́чні, Він запита́в їх: за ко́го вважа́є Мене́ наро́д?
19Вони́ сказа́ли у ві́дповідь: за Іоа́нна Хрести́теля, а і́нші за Іллю́; а ще і́нші гово́рять, що воскре́с оди́н з да́вніх проро́ків.
20Він же спита́в їх: а ви за ко́го Мене́ вважа́єте? Петро́ відпові́в: за Христа́ Бо́жого.
21Він же суво́ро наказа́в їм ніко́му не говори́ти про це,
22сказа́вши, що Си́нові Людсько́му нале́жить бага́то постражда́ти, бу́ти відки́нутим старі́йшинами, первосвяще́нниками і кни́жниками, і бу́ти вби́тим, і на тре́тій день воскре́снути.
зач. 4423До всіх же сказа́в: якщо́ хто хо́че йти за Мно́ю, хай зрече́ться себе́, і ві́зьме хрест свій, та йде за Мно́ю.
24Бо хто хо́че зберегти́ свою́ ду́шу, той згу́бить її́, а хто згу́бить ду́шу свою́ зара́ди Ме́не, той збереже́ її́.
25Бо що за ко́ристь ма́тиме люди́на, якщо́ придба́є весь світ, себе́ ж саму́ згу́бить чи занапасти́ть?
26Бо хто посоро́миться Мене́ і слів Мої́х, того́ й Син Людськи́й посоро́миться, як при́йде у сла́ві Свої́й і Отця́ і святи́х А́нгелів.
27І́стинно кажу́ вам: є де́які з прису́тніх тут, які́ не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же.
зач. 4528Пі́сля цих слів, днів че́рез ві́сім, Він взя́вши Петра́, Іоа́нна і Я́кова, зійшо́в на го́ру помоли́тись.
29І коли́ моли́вся, ви́гляд обли́ччя Його́ зміни́вся, і о́дяг Його́ зроби́вся бі́лим, блиску́чим.
30І ось, два мужі́ розмовля́ли з Ним; це були́ Мойсе́й і Ілля́:
31яви́вшись у сла́ві, вони́ говори́ли про кіне́ць Його́, яки́й Йому́ нале́жить зверши́ти в Ієрусали́мі.
32Петро́ ж і ті, що були́ з Ним, змо́рені були́ сном; але́, проки́нувшись, поба́чили сла́ву Його́ і двох мужі́в, які стоя́ли з Ним.
33Коли́ вони́ відійшли́ від Ньо́го, Петро́ сказа́в Іісу́сові: Наста́внику! до́бре нам тут бу́ти; поста́вимо три наме́ти: Тобі́ оди́н, Мойсе́єві оди́н і оди́н Іллі́, – не зна́ючи сам, що говори́в.
34Коли́ ж він це говори́в, з’яви́лась хма́ра і покри́ла їх; і вони́ зляка́лись, як увійшли́ у хма́ру.
35І був з хма́ри го́лос, яки́й говори́в: Цей є Син Мій Улю́блений, Його́ слу́хайте.
36І коли́ був цей голо́с, Іісу́с залиши́вся оди́н. І вони́ промовча́ли і ніко́му нічо́го не говори́ли в ті дні про те, що ба́чили.
зач. 4637Насту́пного дня, як зійшли́ вони́ з гори́, зустрі́ло Його́ бага́то наро́ду.
38Ра́птом хтось з наро́ду ви́гукнув: Учи́телю! блага́ю Тебе́, згля́нься на си́на мого́, бо він у ме́не єди́ний:
39його́ хапа́є дух, і він знена́цька скри́кує, і трясе́ його́ так, що він пуска́є пі́ну; і ле́две відхо́дить від ньо́го, зму́чивши його́.
40Я проси́в у́чнів Твої́х, щоб ви́гнали його́; та вони́ не змогли́.
41Іісу́с же сказа́в у ві́дповідь: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! До́ки бу́ду з ва́ми і терпі́тиму вас? приведи́ сюди́ си́на твого́.
42Коли́ ж той ще йшов, біс ки́нув його́ і поча́в би́ти; але́ Іісу́с заборони́в нечи́стому ду́хові і зціли́в о́трока, і відда́в його́ ба́тькові його́.
43І всі дивува́лись ве́личі Бо́жій. А як усі́ дивува́лись усьо́му, що твори́в Іісу́с, Він сказа́в у́чням Свої́м:
зач. 4744вкладі́ть у ву́ха ва́ші ці слова́: Син Людськи́й ма́є бу́ти ви́даний в ру́ки людські́.
45Вони́ ж не зрозумі́ли сло́ва цього́, і воно́ було́ закри́те від них, так що вони́ не збагну́ли його́, а запита́ти Його́ про це сло́во боя́лись.
46Спа́ло ж їм на ду́мку: хто б з них був бі́льший?
47Іісу́с же, зна́ючи ду́мку се́рця ї́хнього, взяв дити́ну і поста́вив її́ пе́ред Собо́ю
48і сказа́в їм: хто при́йме це дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є; а хто при́йме Мене́, той прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́; бо хто найме́нший між усіма́ ва́ми, той бу́де вели́кий.
зач. 4849При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Наста́внику! ми ба́чили чолові́ка, яки́й і́менем Твої́м виганя́є бі́сів, і заборони́ли йому́, бо він не хо́дить з на́ми.
50Іісу́с сказа́в йому́: не забороня́йте, бо хто не про́ти вас, той за вас.
51Коли́ ж наближа́лись дні відхо́ду Його́ з цьо́го сві́ту, Він ви́рішив іти́ до Ієрусали́ма;
52і посла́в ві́сників пе́ред лице́м Свої́м; і вони́ пішли́ і увійшли́ у село́ Самаря́нське, щоб приготува́ти Йому́;
53але́ там не при́йняли Його́, бо Він мав ви́гляд подоро́жнього, що йде в Ієрусали́м.
54Поба́чивши це, у́чні Його́, Я́ків і Іоа́нн, сказа́ли: Го́споди! хо́чеш, ми ска́жемо, щоб вого́нь зійшо́в з не́ба і спали́в їх, як і Ілля́ вчини́в?
55Але́ Він, оберну́вшись до них, заборони́в їм і сказа́в: не зна́єте, яко́го ви ду́ху;
56бо Син Людськи́й прийшо́в не губи́ти ду́ші людські́, а спаса́ти. І пішли́ до і́ншого села́.
зач. 4957Ста́лось, що коли́ вони́ були́ в доро́зі, хтось сказа́в Йому́: Го́споди! я піду́ за Тобо́ю, куди́ б Ти не пішо́в.
58Іісу́с сказа́в йому́: лиси́ці ма́ють но́ри, і птахи́ небе́сні – гні́зда; Син же Людськи́й не ма́є де го́лову прихили́ти.
59А і́ншому сказа́в: іди́ за Мно́ю. Той сказа́в: Го́споди! дозво́ль мені́ пе́рше піти́ і похова́ти ба́тька мого́.
60Але́ Іісу́с сказа́в йому́: зали́ш ме́ртвим хова́ти свої́х мерці́в, а ти йди, благовіству́й Ца́рство Бо́же.
61І ще і́нший сказа́в: я піду́ за Тобо́ю, Го́споди! ті́льки дозво́ль спе́ршу мені́ попроща́тися з дома́шніми мої́ми.
62Але́ Іісу́с сказа́в йому́: хто покла́в ру́ку свою́ на ра́ло і озира́ється наза́д, той не благонаді́йний для Ца́рства Бо́жого.
Глава 10
зач. 501Пі́сля то́го ви́брав Госпо́дь і і́нших сімдеся́т у́чнів і посла́в їх по дво́є пе́ред лице́м Свої́м у ко́жне мі́сто і мі́сце, куди́ Сам хоті́в іти́,
2і сказа́в їм: жни́во вели́ке, а женці́в ма́ло; тож блага́йте Госпо́даря жнив, щоб ви́слав женці́в на жнива́ Свої́.
3Іді́ть! Я посила́ю вас, як ягня́т між вовкі́в.
4Не бері́ть ні мішка́, ні то́рби, ні взуття́, і ніко́го в доро́зі не віта́йте.
5В яки́й дім увійде́те, споча́тку кажі́ть: мир до́му цьому́;
6і якщо́ бу́де там син ми́ру, то спочи́не на ньо́му мир ваш, а коли́ ні, то до вас поверне́ться.
7В тому́ до́мі залиша́йтесь, ї́жте і пи́йте те, що в них є, бо працю́ючий ва́ртий нагоро́ди за труди́ свої́; не перехо́дьте з до́му в дім.
8І коли́ в яке́ мі́сто при́йдете і при́ймуть вас, ї́жте, що вам подаду́ть,
9і зціля́йте неду́жих, що знахо́дяться в ньо́му, і кажі́ть їм: набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.
10Якщо́ ж при́йдете в яке́сь мі́сто і не при́ймуть вас, то, ви́йшовши на ву́лицю, скажі́ть:
11і по́рох, що прили́п до нас з ва́шого мі́ста, обтру́шуємо вам; а проте́ зна́йте, що набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.
12Кажу́ ж вам, що Содо́му в день той відра́дніше бу́де, ніж мі́сту тому́.
13Го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися ті чудеса́, які були́ у вас, то давно́ б вони́, си́дячи у вере́тищі й по́пелі, пока́ялися;
14але́ і Ти́ру і Сидо́ну відра́дніше бу́де на суді́, ніж вам.
15І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, до пе́кла зі́йдеш.
зач. 5116Хто слу́хає вас, той Мене́ слу́хає, і хто відверта́ється вас, той Мене́ відверта́ється, а хто відверта́ється Мене́, той відверта́ється Того́, Хто посла́в Мене́.
17Сімдеся́т у́чнів поверну́лися з ра́дістю і говори́ли: Го́споди! і бі́си коря́ться нам в ім’я́ Твоє́.
18Він же сказа́в їм: Я ба́чив сатану́, що, як бли́скавка, впав з не́ба;
19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;
20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.
21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.
зач. 5222І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в: усе́ переда́в Мені́ Оте́ць Мій; і ніхто́ не зна́є, хто є Син, ті́льки Оте́ць, і хто є Оте́ць, не зна́є ніхто́, крім Си́на і того́, кому́ Син хо́че відкри́ти.
23І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в їм окре́мо: блаже́нні о́чі, які ба́чать те, що ви ба́чите!
24бо кажу́ вам, бага́то проро́ків і царі́в бажа́ли ба́чити те, що ви ба́чите, і не ба́чили, і чу́ти, що ви чу́єте, і не чу́ли.
зач. 5325І ось, оди́н зако́нник встав і, спокуша́ючи Його́, сказа́в: Учи́телю! що зроби́ти мені́, щоб успадкува́ти життя́ ві́чне?
26Він же сказа́в йому́: в зако́ні що напи́сано? як чита́єш?
27Він сказа́в у ві́дповідь: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ усім серце́м твої́м, і усіє́ю душе́ю твоє́ю, та усіє́ю си́лою твоє́ю, і всім ро́зумом твої́м, і бли́жнього твого́, як само́го себе́.
28Іісу́с сказа́в йому́: пра́вильно ти відповіда́в; так роби́ і бу́деш жи́ти.
29Він же, бажа́ючи ви́правдати себе́, сказа́в Іісу́сові: а хто мій бли́жній?
30На це Іісу́с сказа́в: оди́н чолові́к ішо́в з Ієрусали́ма до Ієрихо́на і потра́пив до рук розбі́йників, котрі́ зняли́ з ньо́го оде́жу, пора́нили його́ і пішли́, залиши́вши його́ ле́две живо́го.
31Тра́пилось одному́ свяще́нникові йти тіє́ю доро́гою і, поба́чивши його́, пройшо́в ми́мо.
32Так са́мо і леві́т, що був на то́му мі́сці, підійшо́в, подиви́вся і пройшо́в ми́мо.
33Яки́йсь же самаряни́н, проїжджа́ючи, натра́пив на ньо́го і, поба́чивши його́, змилосе́рдився
34і, підійшо́вши, перев’яза́в йому́ ра́ни, полива́ючи оли́вою і вино́м; і, посади́вши його́ на свого́ осла́, приві́з його́ до гости́ниці і потурбува́вся про ньо́го;
35а на дру́гий день, від’їжджа́ючи, ви́йняв два динарі́я, дав вла́сникові гости́ниці і сказа́в йому́: потурбу́йся про ньо́го; і якщо́ ви́тратиш на ньо́го бі́льше, я, поверта́ючись, відда́м тобі́.
36О́тже, хто з тих трьо́х, здає́ться тобі́, був бли́жній для то́го, що потра́пив до рук розбі́йників?
37Він сказа́в: той, що змилосе́рдився над ним. Тоді́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́, і ти роби́ так са́мо.
зач. 5438Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.