Біблія українською мовою

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то увійшов у Капернаум.
2: У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким він дорожив.
3: Почувши про Іісуса, він послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4: І вони, прийшовши до Іісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5: бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6: Іісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи! не трудись, бо я недостойний, щоб Ти під покрівлю мою увійшов;
7: тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8: Бо я і підвладний чоловік, але маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9: Почувши це, Іісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10: Посланці, повернувшись в дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11: Після цього Іісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним йшло багато учнів Його і безліч народу.
12: Коли ж Він підійшов до воріт міста, якраз виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13: Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14: І, підійшовши, доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе! тобі кажу, встань!
15: Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити; і віддав його Іісус матері його.
16: І всіх охопив страх і славили Бога, кажучи: великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17: Така чутка про Нього розійшлася по всій Іудеї і по всьому тому краю.
18: І сповістили про все те Іоанна учні його.
19: Іоанн, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Іісуса спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?
20: Вони, прийшовши до Іісуса, сказали: Іоанн Хреститель послав нас до Тебе спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?
21: А в той час Він зцілив багатьох від хвороб і недугів і від злих духів, і багатьом сліпим дарував зір.
22: І сказав їм Іісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовіствують;
23: і блаженний той, хто не спокуситься про Мене!
24: А як відійшли послані Іоанном, Він почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитися в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?
25: На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м'який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палацах.
26: На що ж ви ходили дивитися? на пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27: Це той, про кого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
28: Бо кажу вам: з народжених жінками нема жодного пророка, більшого за Іоанна Хрестителя, але менший в Царстві Божому більший за нього.
29: І весь народ, що слухав Його, та митарі воздали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим;
30: а фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестившись від нього.
31: Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього? і до кого вони подібні?
32: Вони подібні до дітей, що сидять на вулиці, кличуть один одного і кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не плакали.
33: Бо прийшов Іоанн Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п'є; і говорите: в ньому біс.
34: Прийшов Син Людський: їсть і п'є; і говорите: ось чоловік, Який любить їсти і пити вино, друг митарям і грішникам.
35: І виправдана премудрість всіма дітьми своїми.
36: Один з фарисеїв просив Його, щоб вкусив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37: І ось, жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38: і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39: Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам у собі: якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40: Звернувшись до нього, Іісус сказав: Симоне! Я маю щось сказати тобі. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41: Іісус сказав: у одного лихваря було два боржники: один винен був п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят,
42: та коли вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43: Симон відповідав: думаю, що той, котрому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44: І, повернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізьми облила ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла;
45: ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої;
46: Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47: А тому кажу тобі: прощається багато гріхів її за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48: Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49: Ті, що возлежали з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50: Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, йди з миром.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
2: і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
3: і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
4: Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
5: вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
6: а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
7: а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
8: інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
9: Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?
10: Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.
11: Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;
12: а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;
13: а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;
14: а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;
15: а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17: Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18: Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19: Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20: І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21: Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22: Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23: Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24: І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.
25: Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?
26: І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27: Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.
28: Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!
29: Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в'язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.
30: Іісус запитав його: як твоє ім'я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.
31: І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32: Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.
33: Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.
34: Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.
35: І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.
36: А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37: І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.
38: Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:
39: вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.
40: Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41: І ось, прийшов чоловік на ім'я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,
42: бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.
43: І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися,
44: підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.
45: І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46: Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.
47: Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.
48: Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.
49: Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.
50: Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.
51: Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.
52: Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.
53: І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54: Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.
55: І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.
56: І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.