Біблія українською мовою

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: В один з тих днів, коли Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященники і книжники зі старійшинами
2: і запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3: Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, і скажіть Мені:
4: хрещення Іоаннове було з небес, чи від людей?
5: Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо: з небес, то скаже: чому ж ви не повірили йому?
6: а коли скажемо: від людей, то весь народ поб'є нас камінням, бо він упевнений, що Іоанн є пророк.
7: І відповідали: не знаємо звідки.
8: Іісус сказав їм: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9: І почав Він говорити до людей таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, і відлучився на довгий час;
10: і у свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11: Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12: І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13: Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14: Але виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім, уб'ємо його, і спадщина буде наша.
15: І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16: Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: хай не буде так!
17: Але Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? (Пс. 117,22).
18: Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; а на кого він упаде, того роздушить.
19: І шукали в цей час первосвященники і книжники, щоб накласти на Нього руки, та побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20: І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21: І вони запитали Його: Учителю! ми знаємо, що Ти правдиво говориш і вчиш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22: чи варто нам давати податок кесареві, чи ні?
23: Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?
24: Покажіть Мені динарій: чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25: Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові.
26: І не могли піймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27: Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28: Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то брат його повинен взяти жінку його і відродити потомство братові своєму.
29: Було сім братів; перший взяв жінку і помер бездітним;
30: взяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31: взяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли;
32: після всіх померла і жінка;
33: отже, у воскресіння, котрому з них буде вона жінкою, бо семеро мали її за жінку?
34: Іісус сказав їм у відповідь: чада віку цього одружуються і виходять заміж;
35: а ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж,
36: і вмерти вже не можуть, бо вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння.
37: А що мертві воскреснуть, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова.
38: Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.
39: На це деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.
40: І більше не насмілювались питати Його ні про що. Він же сказав їм:
41: як це кажуть, що Христос є Син Давидів,
42: а сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
43: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?
44: Отже, Давид називає Його Господом; як же Він Син йому?
45: І коли увесь народ слухав, Він сказав учням Своїм:
46: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали в народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47: які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Поглянувши, Він побачив багатих, які клали дари свої в скарбницю;
2: побачив також і одну бідну вдову, яка туди поклала дві лепти,
3: і сказав: істинно говорю вам, що ця бідна вдова більше всіх поклала;
4: бо всі ті від надлишку свого клали в дар Богові, а вона від нестатку свого поклала весь прожиток свій, що мала.
5: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогим камінням і пожертвами, Він сказав:
6: прийдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване.
7: І запитали Його: Учителю! коли ж це буде? і яка ознака, коли це має статися?
8: Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в заблудження, бо багато прийде під іменем Моїм, кажучи, що це Я. І час цей близько: не ходіть за ними.
9: Коли почуєте про війни та заворушення, не жахайтеся, бо цьому належить бути раніш; але не в той час кінець.
10: Тоді сказав їм: повстане народ на народ і царство на царство.
11: Будуть великі землетруси по місцях, і голод, і мор, і жахливі явища, і великі знамення з неба.
12: А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, віддаючи в синагоги і в темниці, і поведуть перед царів і правителів за ім'я Моє.
13: І буде це вам для свідчення.
14: Отож покладіть собі на серці не задумувати наперед, що відповідати,
15: бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть перечити, ні протистояти всі, хто противиться вам.
16: І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17: і зненавидять вас усі за ім'я Моє,
18: але й волосина з голови вашої не пропаде,–
19: терпінням вашим спасайте душі ваші.
20: Коли ж побачите Ієрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилось запустіння його.
21: Тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори; і хто в місті, хай виходить з нього; а хто в околицях, хай не входить у нього,
22: бо це дні помсти, щоб збулося все написане.
23: Горе вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24: І поляжуть від вістря меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Ієрусалим топтатимуть язичники, аж доки не скінчаться часи язичників.
25: І будуть знамення в сонці і місяці і зірках, а на землі туга народів і безнадійність; і море зашумить і збуриться.
26: Люди вмиратимуть від страху і чекання бід, що йдуть на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27: І тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах з силою і славою великою.
28: Коли ж це почне збуватись, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29: І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30: коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, знаєте, що вже близько літо.
31: Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33: Небо і земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
34: Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об'їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано,
35: бо він, як сіть, захопить усіх, що живуть на поверхні всієї землі.
36: Отож пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всіх тих бід, що мають бути, і стати перед Сином Людським.
37: Вдень Він учив у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Єлеонською.
38: І весь народ зранку приходив до Нього в храм слухати Його.