Біблія українською мовою

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Потім Іісус увійшов у Ієрихон і проходив через нього.
2: І ось, один, на ім'я Закхей, начальник митарів і чоловік багатий,
3: бажав бачити Іісуса, хто Він, але не міг за народом, бо був малий на зріст;
4: і, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити мимо неї.
5: Коли Іісус прийшов на те місце, глянувши, побачив його і сказав йому: Закхею! злізь скоріше, бо сьогодні Мені треба бути в тебе в домі.
6: І він швидко зліз і прийняв Його з радістю.
7: І всі, бачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка;
8: Закхей же, вставши, сказав Господу: Господи! половину майна мого я віддам убогим, і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9: Іісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів,
10: бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
11: Коли ж вони слухали це, сказав ще одну притчу; бо Він був недалеко від Ієрусалима, і вони думали, що Царство Боже скоро повинно відкритися.
12: Отож сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб отримати собі царство і повернутись;
13: покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мин і сказав їм: пустіть їх в діло, поки я повернусь.
14: Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: не хочемо, щоб він царював над нами.
15: І коли повернувся, одержавши царство, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, щоб довідатись, хто що придбав.
16: Прийшов перший і сказав: господарю! мина твоя принесла десять мин.
17: І сказав йому: гаразд, добрий рабе! за те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18: Прийшов другий і сказав: господарю! мина твоя принесла п'ять мин.
19: Сказав і цьому: і ти будь над п'ятьма містами.
20: Прийшов третій і сказав: господарю! ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21: бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22: Господар сказав йому: твоїми устами судитиму тебе, лукавий рабе! ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв;
23: чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, взяв його з прибутком?
24: І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25: І сказали йому: господарю! у нього є десять мин.
26: Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має;
27: а ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і побийте переді мною.
28: Сказавши це, Іісус пішов далі, підіймаючись до Ієрусалима.
29: І коли наблизився до Віффагії та Віфанії, до гори, що зветься Єлеонською, послав двох учнів Своїх,
30: сказавши: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете молодого осла, прив'язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв'язавши його, приведіть.
31: А коли хто вас спитає: навіщо відв'язуєте? скажіть йому так: він потрібний Господу.
32: Посланці пішли і знайшли, як Він сказав їм.
33: Коли ж вони відв'язували молодого осла, то господарі його сказали їм: навіщо відв'язуєте осля?
34: Вони відповідали: він потрібний Господу.
35: І привели його до Іісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили на нього Іісуса.
36: І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37: А коли Він наближався вже до спуску з гори Єлеонської, безліч учнів, радіючи, почали дуже голосно хвалити Бога за всі чудеса, які вони бачили,
38: кажучи: благословен Цар, грядущий в ім'я Господнє! мир на небесах і слава у вишніх!
39: І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю! заборони учням Твоїм.
40: Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41: І коли наблизився до міста, то, дивлячись на нього, заплакав над ним
42: і сказав: о, коли б зрозумів ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх,
43: бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої обложать тебе окопами і оточать тебе, і стиснуть тебе звідусіль,
44: і зруйнують тебе, і поб'ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені за те, що ти не зрозумів часу відвідання твого.
45: І, ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46: кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47: І вчив щодня в храмі. А первосвященники і книжники та старійшини народу шукали погубити Його,
48: і не знаходили що зробити б з Ним, бо увесь народ невідступно слухав Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.