Євангеліє від Луки: Лк. 16:15–18; 17:1–4

Лк. 16:15–18; 17:1–4 зач. 82

Глава 16

зач. 801Сказа́в же Госпо́дь і у́чням Свої́м: оди́н чолові́к був бага́тий і мав управи́теля, на яко́го було́ доне́сено йому́, що він марну́є його́ майно́;

2і, покли́кавши його́, сказа́в йому́: що це я чу́ю про те́бе? дай звіт про управи́тельство твоє́: бо ти не мо́жеш бі́льше керува́ти.

3Тоді́ управи́тель сказа́в сам в собі́: що мені́ роби́ти? госпо́дар мій відбира́є в ме́не управлі́ння до́мом: копа́ти не мо́жу, проси́ти соро́млюсь;

4зна́ю, що зроби́ти, щоб прийняли́ мене́ в свої́ доми́, коли́ бу́ду усу́нутий від управлі́ння до́мом.

5І, покли́кавши боржникі́в госпо́даря свого́, ко́жного окре́мо, сказа́в пе́ршому: скі́льки ти ви́нен госпо́дареві моє́му?

6Він сказа́в: сто мір олі́ї. І сказа́в йому́: візьми́ твою́ розпи́ску і сіда́й скорі́ш, напиши́: п’ятдеся́т.

7По́тім дру́гому сказа́в: а ти скі́льки ви́нен? Він відпові́в: сто мір пшени́ці. І сказа́в йому́: візьми́ свою́ розпи́ску і напиши́: вісімдеся́т.

8І похвали́в госпо́дар управи́теля неві́рного, що розсу́дливо зроби́в; бо сини́ ві́ку цього́ здога́дливіші сині́в сві́тла в ро́ді свої́м.

9І Я кажу́ вам: здобува́йте собі́ дру́зів бага́тством непра́ведним, щоб вони́, як ста́нете вбо́гими, прийняли́ вас у ві́чні оби́телі.

зач. 8110Ві́рний у мало́му і у вели́кому ві́рний; а неві́рний у мало́му неві́рний і у вели́кому.

11О́тже, якщо́ ви в непра́ведному бага́тстві не були́ ві́рні, хто ж дові́рить вам і́стинне?

12І якщо́ не були́ ві́рні в чужо́му, хто вам дасть ва́ше?

13Нія́кий слуга́ не мо́же служи́ти двом госпо́дарям, бо або́ одного́ бу́де нена́видіти, а дру́гого люби́ти, або́ одному́ виявля́тиме стара́нність, а дру́гого занедба́є. Не мо́жете служи́ти Бо́гові і мамо́ні.

14Чу́ли все це і фарисе́ї, що були́ сріблолю́бцями, і глузува́ли з Ньо́го.

15Він сказа́в їм: ви пока́зуєте себе́ пра́ведниками пе́ред людьми́, але́ Бог зна́є серця́ ва́ші, бо що висо́ке в люде́й, те мерзо́тне пе́ред Бо́гом.

зач. 8216Зако́н і проро́ки до Іоа́нна; з цього́ ча́су Ца́рство Бо́же благовіству́ється, і вся́кий зуси́ллям вхо́дить у ньо́го.

17Але́ скорі́ше не́бо і земля́ пере́йдуть, ніж одна́ ри́ска із зако́ну пропаде́.

18Уся́кий, хто розведе́ться з жі́нкою своє́ю і одру́житься з і́ншою, перелю́бствує; і ко́жен, хто одру́жується з розве́деною з чолові́ком, чи́нить пере́люб.

зач. 8319Оди́н чолові́к був бага́тий, одяга́вся в порфі́ру і віссо́н і щодня́ розкі́шно бенкетува́в.

20Був тако́ж оди́н убо́гий, на ім’я́ Ла́зар, що лежа́в бі́ля ворі́т його́ весь у стру́пах

21і бажа́в наси́титися кри́хтами, що па́дали зі сто́лу багача́, і пси, прихо́дячи, лиза́ли стру́пи його́.

22Прийшо́в час вме́рти вбо́гому і відне́сений був А́нгелами на ло́но Авраа́мове. Поме́р же і бага́тий, і похова́ли його́.

23І в пе́клі, бу́дучи в му́ках, він підня́в о́чі свої́, поба́чив зда́леку Авраа́ма і Ла́заря на ло́ні його́

24і, го́лосно закрича́вши, сказа́в: о́тче Авраа́ме! змилосе́рдься на́ді мно́ю і пошли́ Ла́заря, хай умо́чить кіне́ць па́льця свого́ у во́ду та прохолоди́ть язи́к мій, бо я му́чусь у по́лум’ї цьо́му.

25Але́ Авраа́м сказа́в: ча́до! згада́й, що ти оде́ржав уже́ до́бре твоє́ в житті́ твоє́му, а Ла́зар – зле; о́тже, тепе́р він тут утіша́ється, а ти стражда́єш;

26і до всьо́го того́, між на́ми і ва́ми утве́рджена вели́ка безо́дня, так що ті, які́ хо́чуть перейти́ зві́дси до вас, не мо́жуть, так са́мо зві́дти до нас не перехо́дять.

27Тоді́ він сказа́в: так блага́ю тебе́, о́тче, пошли́ його́ в дім ба́тька мого́,

28бо в ме́не є п’ять браті́в; хай засві́дчить їм, щоб і вони́ не прийшли́ в це мі́сце му́ки.

29Авраа́м сказа́в йому́: у них є Мойсе́й і проро́ки; хай слу́хають їх.

30Він же сказа́в: ні, о́тче Авраа́ме! але́ коли́ хто з ме́ртвих при́йде до них, пока́ються.

31Тоді́ Авраа́м сказа́в йому́: якщо́ Мойсе́я і проро́ків не слу́хають, то хоч би хто і з ме́ртвих воскре́с, не пові́рять.

Глава 17

1Сказа́в тако́ж Іісу́с у́чням: неможли́во не прийти́ споку́сам; але́ го́ре тому́, че́рез ко́го вони́ прихо́дять;

2кра́ще було́ б йому́, коли́ б жо́рно млино́ве пові́сили йому́ на ши́ю і ки́нули його́ в мо́ре, ніж щоб він спокуси́в одного́ з мали́х цих.

зач. 843Пильну́йте за собо́ю. Якщо́ ж согріши́ть про́ти те́бе брат твій, ви́говори йому́; і коли́ пока́ється, прости́ йому́;

4і коли́ сім раз у день согріши́ть про́ти те́бе і сім раз на день зверне́ться і ска́же: ка́юсь, – прости́ йому́.

5І сказа́ли Апо́столи Го́споду: примно́ж в нас ві́ру.

6Госпо́дь сказа́в: коли́ б ви ма́ли ві́ру як зерно́ гірчи́чне і сказа́ли смоко́вниці цій: ви́рвись і пересади́сь у мо́ре, то вона́ послу́хала б вас.

7Хто з вас, ма́ючи раба́, яки́й оре́ або́ пасе́, як ті́льки він поверне́ться з по́ля, ска́же йому́: іди́ мерщі́й та сіда́й до сто́лу?

8Навпаки́, чи не ска́же йому́: приготу́й мені́ повече́ряти та, підпереза́вшись, прислуго́вуй мені́, до́ки бу́ду ї́сти і пи́ти, а по́тім їж і пий сам?

9Чи ж ста́не він дя́кувати рабо́ві тому́ за те, що він ви́конав нака́з? Не ду́маю.

10Так і ви, коли́ ви́конаєте все, що вам нака́зувалося, кажі́ть: ми раби́ нікче́мні, бо зроби́ли те, що пови́нні були́ зроби́ти.

11Йдучи́ до Ієрусали́ма, Він прохо́див між Самарі́єю та Галіле́єю.

зач. 8512І коли́ вхо́див Він в одне́ село́, зустрі́ли Його́ де́сять чолові́к прокаже́них, які́ зупини́лись віддалі́к

13і гучни́м го́лосом говори́ли: Іісу́се Наста́внику! поми́луй нас.

14Поба́чивши їх, Він сказа́в їм: піді́ть, покажі́ться свяще́нникам. І коли́ вони́ йшли́, очи́стилися.

15Оди́н же з них, поба́чивши, що зціли́вся, поверну́вся, гучни́м го́лосом прославля́ючи Бо́га,

16і припа́в лице́м до ніг Його́, дя́куючи Йому́; і це був самаряни́н.

17Тоді́ Іісу́с сказа́в: чи не де́сять очи́стились? де ж де́в’ять?

18чому́ вони́ не поверну́лись відда́ти хвалу́ Бо́гові, ті́льки іноплемі́нник цей?

19І сказа́в йому́: встань, іди́; ві́ра твоя́ спасла́ тебе́.

зач. 8620А як фарисе́ї запита́ли Його́: коли́ при́йде Ца́рство Бо́же, відповіда́в їм: не при́йде Ца́рство Бо́же помі́тно,

21і не ска́жуть: ось, воно́ тут, або́: он там. Бо ось, Ца́рство Бо́же всере́дині вас є.

22Сказа́в та́кож у́чням: при́йдуть дні, коли́ бажа́тимете ба́чити хоч оди́н з днів Си́на Людсько́го, і не поба́чите;

23і ска́жуть вам: ось, тут, або́: ось, там, – не ході́ть і не ганя́йтесь,

24бо, як бли́скавка, бли́снувши від одного́ кра́ю не́ба, сві́тить до дру́гого кра́ю не́ба, так бу́де Син Людськи́й у день Свій.

25Але́ споча́тку нале́жить Йому́ бага́то постражда́ти і бу́ти відки́нутим ро́дом цим.

зач. 8726І як було́ в дні Но́я, так бу́де і в дні Си́на Людсько́го:

27ї́ли, пили́, жени́лись, вихо́дили за́між, аж до то́го дня, як увійшо́в Ной у ковче́г, і прийшо́в пото́п і погуби́в усі́х.

28Так са́мо, як було́ й у дні Ло́та: ї́ли, пили́, купува́ли, продава́ли, сади́ли, будува́ли;

29а в той день, в яки́й Лот ви́йшов з Содо́му, ли́нув з не́ба дощ з вогне́м і сі́ркою і зни́щив усі́х;

30так бу́де і в той день, коли́ Син Людськи́й я́виться.

31У той день, хто бу́де на покрі́влі, а ре́чі його́ в до́мі, той не сходь їх взя́ти; і хто бу́де на по́лі, хай не поверта́ється наза́д.

32Зга́дуйте жі́нку Ло́тову.

33Хто почне́ зберіга́ти ду́шу свою́, той погу́бить її́; а хто погу́бить її́, той оживи́ть її́.

34Кажу́ вам: в ту ніч бу́дуть дво́є на одні́й посте́лі: оди́н ві́зьметься, а дру́гий зали́шиться;

35дві бу́дуть моло́ти ра́зом: одна́ ві́зьметься, а дру́га зали́шиться;

36дво́є бу́дуть на по́лі: оди́н ві́зьметься, а дру́гий зали́шиться.

37На це сказа́ли Йому́: де, Го́споди? Він же сказа́в їм: де труп, там зберу́ться й орли́.