Євангеліє від Луки: Лк. 14:12–15

Лк. 14:12–15 зач. 75

Глава 14

зач. 741Довело́сь Йому́ в субо́ту ввійти́ в дім одного́ з нача́льників фарисе́йських вкуси́ти хлі́ба, і вони́ сте́жили за Ним.

2І ось став пе́ред Ним чолові́к, яки́й стражда́в водяно́ю хворо́бою.

3Тоді́ Іісу́с запита́в зако́нників і фарисе́їв: чи дозво́лено зціля́ти в субо́ту?

4Вони́ мовча́ли. А Він, доторкну́вшись, зціли́в його́ і відпусти́в.

5При цьо́му сказа́в їм: якщо́ у ко́го з вас осе́л або віл упаде́ в коло́дязь, чи не зра́зу ж ви́тягнете його́ і в субо́ту?

6І не змогли́ відповісти́ Йому́ на це.

7Поміча́ючи ж, як запро́шені вибира́ли пе́рші місця́, сказа́в їм при́тчу:

8коли́ бу́деш запро́шений ким на весі́лля, не сіда́й на пе́рше мі́сце, щоб не знайшо́вся хто між запро́шеними пова́жніший за те́бе,

9і щоб той, хто запроси́в тебе́ і його́, підійшо́вши, не сказа́в тобі́: поступи́ся цьому́ мі́сцем, і тоді́ доведе́ться тобі́ з со́ромом зайня́ти оста́ннє мі́сце.

10Але́ коли́ бу́деш запро́шений, то, прийшо́вши, сіда́й на оста́ннє мі́сце, щоб той, хто запроси́в тебе́, підійшо́вши, сказа́в: дру́же! переся́дь ви́ще; тоді́ бу́де тобі́ честь пе́ред ти́ми, хто сиди́ть з тобо́ю,

11бо вся́кий, хто сам се́бе ви́соко ста́вить, бу́де прини́жений, а хто прини́жує себе́, піднесе́ться.

зач. 7512Сказа́в же і тому́, хто запроси́в Його́: коли́ ро́биш обі́д або́ вече́рю, не клич дру́зів твої́х, ні браті́в твої́х, ні ро́дичів твої́х, ні сусі́дів бага́тих, щоб і вони́ тебе́ коли́сь не запроси́ли, і не оде́ржав ти відпла́ти.

13Але́, коли́ ро́биш гости́ну, клич убо́гих, калі́к, криви́х, сліпи́х,

14і блаже́нний бу́деш, що вони́ не ма́ють чим відда́ти тобі́; бо відда́сться тобі́ у воскресі́ння пра́ведних.

15Почу́вши це, оди́н з тих, що возлежа́ли з Ним, сказа́в Йому́: блаже́нний, хто вку́сить хлі́ба у Ца́рстві Бо́жому!

зач. 7616Він же сказа́в йому́: оди́н чолові́к спра́вив вели́ку вече́рю і запроси́в багатьо́х,

17і коли́ наста́в час вече́рі, посла́в раба́ свого́ сказа́ти запро́шеним: іді́ть, бо все вже гото́ве.

18І почали́ всі, ні́би змо́вившись, вибача́тися. Пе́рший сказа́в йому́: я купи́в зе́млю і мені́ тре́ба піти́ і огля́нути її́; прошу́ тебе́, ви́бач мені́.

19Дру́гий сказа́в: я купи́в п’ять пар волі́в і йду ви́пробувати їх; прошу́ тебе́, ви́бач мені́.

20Тре́тій сказа́в: я ожени́вся і че́рез те не мо́жу прийти́.

21І, поверну́вшись, раб той розказа́в про це госпо́дареві своє́му. Тоді́, розгніва́вшись, госпо́дар до́му сказа́в рабо́ві своє́му: піди́ шви́дше на ву́лиці й прову́лки міста́ і приведи́ сюди́ вбо́гих, калі́к, сліпи́х і криви́х.

22І сказа́в раб: госпо́дарю! зро́блено, як ти звелі́в, і ще є мі́сце.

23Госпо́дар сказа́в рабо́ві: піди́ на доро́ги і загоро́жі і умовля́й прийти́, щоб напо́внився дім мій.

24Бо кажу́ вам, що ніхто́ з тих запро́шених не покушту́є моє́ї вече́рі, бо бага́то зва́нних, та ма́ло ви́браних.

зач. 7725З Ним ішло́ бага́то наро́ду; і, оберну́вшись, Він сказа́в їм:

26коли́ хто прихо́дить до Ме́не і не знена́видить ба́тька свого́ і ма́тері, жі́нки і діте́й, браті́в і сесте́р, та ще й життя́ свого́, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем;

27і хто не несе́ хреста́ свого́ і йде за Мно́ю, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.

28Бо хто з вас, бажа́ючи будува́ти ба́шту, не ся́де спе́ршу і не обчи́слить витра́т, чи має він, що потрі́бне для її́ будівни́цтва,

29щоб, коли́ закладе́ осно́ву і не змо́же закінчи́ти, усі́, хто поба́чить, не почали́ смія́тися з ньо́го,

30ка́жучи: цей чолові́к поча́в будува́ти, та не зміг закінчи́ти?

31Або́ яки́й цар, ідучи́ на війну́ про́ти і́ншого царя́, не ся́де і не пора́диться спе́ршу, чи змо́же він з десятьма́ ти́сячами ста́ти про́ти то́го, хто йде на ньо́го з двадцятьма́ ти́сячами?

32Якщо́ ж ні, то по́ки той ще дале́ко, він пошле́ до ньо́го посо́льство проси́ти про мир.

33Так і ко́жний з вас, хто не відрече́ться від усьо́го, що ма́є, не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.

34Сіль – до́бра річ; але́ якщо́ сіль втра́тить си́лу, то чим ви́правити її́?

35Ні в зе́млю, ні на гній не годи́ться; геть викида́ють її́. Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!