Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Луки
Глава 12
1Тим ча́сом, коли́ зібра́лися тисячі́ наро́ду, так що ти́снули оди́н о́дного, Він поча́в говори́ти спе́ршу до у́чнів Свої́х: бережі́ться заква́ски фарисе́йської, яка́ є лицемі́рство.
зач. 632Нема́ нічо́го прихо́ваного, що не відкри́лося б, і тає́много, чого́ б не дізна́лися.
3Тому́ те, що ви сказа́ли в пітьмі́, почу́ється при сві́тлі; і що говори́ли на ву́хо в буди́нках, те бу́де проголо́шене на покрі́влях.
4Кажу́ ж вам, дру́зям Мої́м: не бі́йтесь тих, що вбива́ють ті́ло і по́тім нічо́го бі́льше зроби́ти не мо́жуть;
5але́ скажу́ вам, кого́ боя́тися: бі́йтеся Того́, Хто ма́є вла́ду пі́сля вби́вства вки́нути в геє́ну: так, кажу́ вам, Того́ бі́йтеся.
6Чи не п’ять мали́х птахі́в продаю́ться за два асса́рія? і жо́ден з них не забу́тий Бо́гом.
7А у вас і воло́сся на голові́ все порахо́ване. О́тже, не бі́йтесь; ви доро́жчі за багатьо́х мали́х птахі́в.
зач. 648Кажу́ ж вам: ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, і Син Людськи́й ви́знає його́ пе́ред А́нгелами Бо́жими;
9а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, той відки́нутий бу́де пе́ред А́нгелами Бо́жими.
10І ко́жному, хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться; а хто ска́же хулу́ на Свято́го Ду́ха, тому́ не прости́ться.
11Коли́ ж приведу́ть вас у синаго́ги, до прави́телів і воло́дарів, не турбу́йтесь, як і що відповіда́ти, або що говори́ти,
12бо в той час Святи́й Дух навчи́ть вас, що тре́ба говори́ти.
зач. 6513Хтось з наро́ду сказа́в Йому́: Учи́телю! скажи́ бра́тові моє́му, щоб він розділи́в спа́дщину зі мно́ю.
14Він же сказа́в чолові́кові тому́: хто поста́вив Мене́ суди́ти чи діли́ти вас?
15При цьо́му сказа́в їм: гляді́ть, остеріга́йтеся користолю́бства, бо життя́ люди́ни не зале́жить від бага́тства її́ має́тку.
зач. 6616І сказа́в їм при́тчу: в одного́ бага́того чолові́ка до́бре вроди́ла ни́ва;
17і міркува́в він в собі́: що мені́ роби́ти? нема́ куди́ мені́ зібра́ти плоді́в мої́х.
18І сказа́в: ось що зроблю́: зруйну́ю жи́тниці мої́ та збуду́ю бі́льші, і зберу́ туди́ весь хліб мій і все добро́ моє́,
19і скажу́ душі́ мої́й: душа́! бага́то ма́єш добра́, що лежи́ть у те́бе на бага́то рокі́в: спочива́й, їж, пий, весели́сь.
20Але́ Бог сказа́в йому́: нерозу́мний! ціє́ї но́чі ду́шу твою́ ві́зьмуть у те́бе; кому́ ж діста́неться те, що ти загото́вив?
21Так бува́є з тим, хто збира́є скарби́ для се́бе, а не в Бо́га багаті́є.
22Сказа́в у́чням Свої́м: Тому́ кажу́ вам, – не піклу́йтесь для душі́ ва́шої, що вам ї́сти, ні для ті́ла, – в що вдягну́тися:
23душа́ бі́льша за ї́жу, і ті́ло – за оде́жу.
24Погля́ньте на во́ронів: вони́ не сі́ють, не жнуть; у них нема́ ні комо́р, ні жи́тниць, і Бог году́є їх; наскі́льки ж ви кра́щі за птахі́в?
25І хто з вас, піклу́ючись, мо́же дода́ти собі́ зро́сту хоч на оди́н лі́коть?
26О́тже, якщо́ і найме́ншого зроби́ти не мо́жете, чого́ ж піклу́єтесь про і́нше?
27Погля́ньте на лі́лії, як вони́ росту́ть: не тру́дяться, не пряду́ть; але́ кажу́ вам, що й Соломо́н у всій сла́ві свої́й не одяга́вся так, як ко́жна з них.
28Коли́ ж траву́ на по́лі, яка́ сього́дні є, а за́втра бу́де ки́нута у піч, Бог так одяга́є, то наскі́льки кра́ще вас, малові́ри!
29О́тже, не шука́йте, що вам ї́сти, або́ що пи́ти, і не турбу́йтесь,
30бо всьо́го того́ шука́ють лю́ди сві́ту цього́, ваш же Оте́ць зна́є, що ви ма́єте потре́бу в то́му;
31перш над усе́ шука́йте Ца́рства Бо́жого, а те все дода́сться вам.
зач. 6732Не бі́йся, мале́ ста́до! бо Оте́ць ваш благоволи́в да́ти вам Ца́рство.
33Продава́йте майно́ ва́ше і дава́йте ми́лостиню. Приготу́йте собі́ гаманці́, що не старі́ють, і скарби́, що не зме́ншуються на небеса́х, куди́ зло́дій не наближа́ється, і де міль не то́чить,
34бо де скарб ваш, там і се́рце ва́ше бу́де.
35Хай бу́дуть чре́сла ва́ші підпере́зані і світи́льники засві́чені.
36І ви будьте поді́бні до люде́й, які́ чека́ють пове́рнення госпо́даря свого́ з весі́лля, щоб, коли́ при́йде і посту́кає, нега́йно відчини́ти йому́.
37Блаже́нні ті раби́, госпо́дар яки́х, прийшо́вши, зна́йде їх пильну́ючими; і́стинно говорю́ вам, що він підпере́жеться і поса́дить їх, та, підхо́дячи, служи́тиме їм.
38І коли́ при́йде о дру́гій сторо́жі, або́ о тре́тій сторо́жі при́йде, і зна́йде їх так, то блаже́нні ті раби́.
39Ви зна́єте, що коли́ б знав госпо́дар до́му, о які́й годи́ні при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.
40Бу́дьте ж і ви гото́ві, бо в яки́й час не сподіва́єтесь, при́йде Син Людськи́й.
41Тоді́ сказа́в Йому́ Петро́: Го́споди! чи до нас при́тчу цю гово́риш, чи до всіх?
42Госпо́дь же сказа́в: хто ві́рний і му́дрий домоправи́тель, яко́го госпо́дар поста́вив над слу́гами свої́ми роздава́ти їм своєча́сно мі́ру хлі́ба?
зач. 6843Блаже́нний раб той, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так.
44І́стинно кажу́ вам: над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.
45Якщо́ ж раб той в се́рці свої́м ска́же: не ско́ро госпо́дар мій при́йде, і почне́ би́ти слу́г та служни́ць, їсти́ і пи́ти та напива́тись, –
46то при́йде госпо́дар раба́ того́ у день, коли́ він не сподіва́ється, і в годи́ну, яко́ї не зна́є, і розітне́ його́, і ви́значить йому́ до́лю з неві́рними.
47Раб же той, яки́й знав во́лю госпо́даря свого́, та не був гото́вий, і не роби́в за во́лею його́, бу́де бага́то би́тий;
48а той, хто не знав і зроби́в те, за що тре́ба кара́ти, бу́де би́тий ме́нше. Від уся́кого, кому́ дано́ бага́то, бага́то й вимага́ється, і кому́ бага́то дору́чено, з то́го бі́льше й запита́ється.
зач. 6949Я прийшо́в вого́нь звести́ на зе́млю, і як хоті́в би, щоб він уже́ запала́в!
50Хре́щенням ма́ю Я хрести́тися; і як Я тужу́, по́ки це здійсни́ться!
51Чи ду́маєте ви, що Я прийшо́в да́ти мир землі́? Ні, кажу́ вам, а розді́лення;
52бо відни́ні п’я́теро в одному́ до́мі почну́ть розділя́тися, тро́є про́ти двох, і дво́є про́ти трьох:
53ба́тько ста́не про́ти си́на, і син про́ти ба́тька; ма́ти про́ти дочки́, і дочка́ про́ти ма́тері; свекру́ха про́ти неві́стки своє́ї, і неві́стка про́ти свекру́хи своє́ї.
54Сказа́в же і до наро́ду: коли́ ви поба́чите хма́ру, що йде із за́ходу, то відра́зу гово́рите: дощ бу́де, і бува́є так;
55і коли́ ві́є півде́нний ві́тер, гово́рите: спе́ка бу́де; і бува́є.
56Лицемі́ри! лице́ не́ба і землі́ розпізнава́ти умі́єте; як же час цей не розпізнаєте́?
57Чому́ ж ви і по собі́ не су́дите, що ма́є бу́ти?
58Коли́ ти йдеш з супе́рником свої́м до прави́теля, то доро́гою подба́й ви́зволитися від ньо́го, щоб він не приві́в тебе́ до судді́, а суддя́ не відда́в тебе́ ка́тові, а кат не ки́нув би тебе́ в темни́цю.
59Кажу́ тобі́: не ви́йдеш зві́дти, аж по́ки не віддаси́ і оста́ннього мідяка́.