Біблія українською мовою

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Коли в одному місці Він молився і перестав, один з учнів Його сказав Йому: Господи! навчи нас молитися, як і Іоанн навчив учнів своїх.
2: Він сказав їм: коли молитесь, кажіть: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім'я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
3: хліб наш насущний подавай нам щоденно;
4: і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо всякому боржнику нашому; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5: І сказав їм: припустимо, що хтонебудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! позич мені три хлібини,
6: бо друг мій зайшов до мене з дороги, і мені нічого дати йому;
7: а той зсередини скаже йому у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8: Якщо, кажу вам, він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки просить.
9: І Я скажу вам: просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10: бо кожний, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
11: Який з вас батько, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? або коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12: або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13: Отже, якщо ви, будучи лихими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14: Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий став говорити; і народ здивувався.
15: Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою веєльзевула, князя бісівського.
16: А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17: Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє, і дім, який розділиться сам в собі, упаде;
18: якщо ж сатана сам в собі розділився, то як встоїть його царство? А ви говорите, що Я силою веєльзевула виганяю бісів;
19: і якщо Я силою веєльзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20: Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то значить прийшло до вас Царство Боже.
21: Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22: коли ж сильніший за нього нападе на нього і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою розділить.
23: Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
24: Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою і, не знаходячи, каже: повернусь до дому свого, звідки вийшов;
25: і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним;
26: тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших, ніж сам, і, увійшовши, живуть там,– і буває для людини тієї останнє гірше першого.
27: Коли ж Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28: А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29: Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий, він знамення шукає, і знамення не буде дано йому, крім знамення Іони пророка;
30: бо як Іона був знаменням ніневітянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31: Цариця південна встане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі приходила послухати мудрість Соломонову; а ось, тут більше від Соломона.
32: Ніневітяни встануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись від проповіді Іониної, і ось, тут більше від Іони.
33: Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в закритому місці чи під посудиною, а на підсвічнику, щоб усі, що входять, бачили світло.
34: Світильник для тіла є око; отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле; а якщо воно буде лукаве, то і тіло твоє буде темне.
35: Отож дивись: світло, що в тобі, чи не є темрява?
36: Якщо ж тіло твоє все світле і не має жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе.
37: Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38: Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не помив рук перед обідом.
39: Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чаші і блюда, а нутро ваше сповнене грабування та лукавства.
40: Нерозумні! чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41: Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42: Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м'яти, рути і всяких овочів, а не дбаєте про суд і любов Божу: це треба робити, і того не залишати.
43: Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на народних зібраннях.
44: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви – як ті невідомі гроби, над якими люди ходять і не знають того.
45: На це хтось із законників сказав Йому: Учителю! говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46: Але Він сказав: і вам, законникам, горе, що обтяжуєте людей тягарями непосильними, а самі жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47: Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48: цим ви свідчите про діла батьків ваших і погоджуєтеся з ними, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте їм гробниці.
49: Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і Апостолів, і одних уб'ють, а інших виженуть;
50: хай запитається з роду цього за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51: від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, запитається з роду цього.
52: Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, перешкодили.
53: Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже сердитись і приступати до Нього, вимагаючи від Нього відповіді на багато що,
54: підкопуючись під Нього, і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з жертвами їхніми.
2: Іісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що так постраждали?
3: Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4: Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Сілоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Ієрусалимі?
5: Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6: І сказав цю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов;
7: і сказав виноградареві: ось, третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її: навіщо вона і землю займає?
8: Але він сказав йому у відповідь: господарю! залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,–
9: чи не дасть плоду; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10: В одній із синагог Він учив у суботу.
11: Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випрямитись.
12: Іісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти визволена від твоєї недуги.
13: І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Бога.
14: При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15: Господь сказав йому у відповідь: лицеміре! чи не відв'язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати?
16: А цю дочку Авраамову, яку зв'язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17: І коли Він говорив це, усі, хто противився Йому, засоромились; і весь народ радів за всі славні діла Його.
18: Він же сказав: до чого подібне Царство Боже? і до чого уподібню його?
19: Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховались у гілках його.
20: Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21: Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала в три міри борошна, аж доки не вкисло все.
22: І проходив через міста і села, і вчив, прямуючи до Ієрусалима.
23: Один чоловік сказав Йому: Господи! невже мало тих, що спасаються? а Він сказав їм:
24: подвизайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25: Коли господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! відчини нам; а Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26: Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти вчив.
27: А Він скаже: говорю вам: не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28: Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе вигнаними геть.
29: І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й від півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30: І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31: У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32: І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось, виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу;
33: а втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо не буває, щоб пророк загинув поза Ієрусалимом.
34: Ієрусалиме! Ієрусалиме! що вбивав пророків і камінням побивав посланих до тебе! скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як пташка пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35: Ось, залишається вам дім ваш пустий. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословен Грядущий в ім'я Господнє!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Поглянувши, Він побачив багатих, які клали дари свої в скарбницю;
2: побачив також і одну бідну вдову, яка туди поклала дві лепти,
3: і сказав: істинно говорю вам, що ця бідна вдова більше всіх поклала;
4: бо всі ті від надлишку свого клали в дар Богові, а вона від нестатку свого поклала весь прожиток свій, що мала.
5: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогим камінням і пожертвами, Він сказав:
6: прийдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване.
7: І запитали Його: Учителю! коли ж це буде? і яка ознака, коли це має статися?
8: Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в заблудження, бо багато прийде під іменем Моїм, кажучи, що це Я. І час цей близько: не ходіть за ними.
9: Коли почуєте про війни та заворушення, не жахайтеся, бо цьому належить бути раніш; але не в той час кінець.
10: Тоді сказав їм: повстане народ на народ і царство на царство.
11: Будуть великі землетруси по місцях, і голод, і мор, і жахливі явища, і великі знамення з неба.
12: А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, віддаючи в синагоги і в темниці, і поведуть перед царів і правителів за ім'я Моє.
13: І буде це вам для свідчення.
14: Отож покладіть собі на серці не задумувати наперед, що відповідати,
15: бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть перечити, ні протистояти всі, хто противиться вам.
16: І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17: і зненавидять вас усі за ім'я Моє,
18: але й волосина з голови вашої не пропаде,–
19: терпінням вашим спасайте душі ваші.
20: Коли ж побачите Ієрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилось запустіння його.
21: Тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори; і хто в місті, хай виходить з нього; а хто в околицях, хай не входить у нього,
22: бо це дні помсти, щоб збулося все написане.
23: Горе вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24: І поляжуть від вістря меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Ієрусалим топтатимуть язичники, аж доки не скінчаться часи язичників.
25: І будуть знамення в сонці і місяці і зірках, а на землі туга народів і безнадійність; і море зашумить і збуриться.
26: Люди вмиратимуть від страху і чекання бід, що йдуть на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27: І тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах з силою і славою великою.
28: Коли ж це почне збуватись, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29: І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30: коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, знаєте, що вже близько літо.
31: Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33: Небо і земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
34: Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об'їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано,
35: бо він, як сіть, захопить усіх, що живуть на поверхні всієї землі.
36: Отож пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всіх тих бід, що мають бути, і стати перед Сином Людським.
37: Вдень Він учив у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Єлеонською.
38: І весь народ зранку приходив до Нього в храм слухати Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,
2: і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3: Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
4: Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.
5: Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.
6: Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?
7: І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.
8: Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього яке-небудь чудо,
9: і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10: Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11: Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.
12: І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.
13: Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,
14: сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;
15: і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;
16: отже, покаравши Його, відпущу.
17: А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в'язня.
18: Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!
19: Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.
20: Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.
21: Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22: Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23: Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп'ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.
24: І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,
25: і відпустив їм ув'язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.
26: І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.
27: І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28: Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;
29: бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30: тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!
31: Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32: Вели з ним на смерть і двох злочинців.
33: І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп'яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34: Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35: І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.
36: Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37: і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.
38: І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.
39: Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.
40: А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41: і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42: І сказав Іісусові: пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43: І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44: Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев'ятої:
45: і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46: Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.
47: Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48: І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б'ючи себе в груди.
49: Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.
50: І ось один чоловік на ім'я Йосиф, що був радником, чоловік добрий і праведний,
51: який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,
52: прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;
53: і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54: День той був п'ятниця, і наставала субота.
55: Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;
56: і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.