Євангеліє від Луки: Лк. 11:47–12:1

Лк. 11:47–12:1 зач. 62

Глава 11

зач. 551Коли́ в одному́ мі́сці Він моли́вся і переста́в, оди́н з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Го́споди! навчи́ нас моли́тися, як і Іоа́нн навчи́в у́чнів свої́х.

2Він сказа́в їм: коли́ мо́литесь, кажі́ть: О́тче наш, Ти, що є на небеса́х! хай святи́ться ім’я́ Твоє́; хай при́йде Ца́рство Твоє́; хай бу́де во́ля Твоя́ і на землі́, як на не́бі;

3хліб наш насу́щний подава́й нам щоде́нно;

4і прости́ нам гріхи́ на́ші, як і ми проща́ємо вся́кому боржнику́ на́шому; і не введи́ нас у споку́су, але́ ви́зволи нас від лука́вого.

5І сказа́в їм: припу́стимо, що хто-не́будь з вас, ма́ючи дру́га, при́йде до ньо́го опі́вночі і ска́же йому́: дру́же! пози́ч мені́ три хліби́ни,

6бо друг мій зайшо́в до ме́не з доро́ги, і мені́ ні́чого да́ти йому́;

7а той зсере́дини ска́же йому́ у ві́дповідь: не турбу́й мене́, две́рі вже зачи́нені, і ді́ти мої зі мно́ю на посте́лі; не мо́жу вста́ти і да́ти тобі́.

8Якщо́, кажу́ вам, він не вста́не і не дасть йому́ по дру́жбі з ним, то че́рез невідсту́пність його́, вста́вши, дасть йому́, скі́льки про́сить.

зач. 569І Я скажу́ вам: просі́ть, і дано́ бу́де вам; шука́йте, і зна́йдете; сту́кайте, і відчи́нять вам,

10бо ко́жний, хто про́сить, оде́ржує, і хто шука́є, знахо́дить, і хто сту́кає, тому́ відчи́нять.

11Яки́й з вас ба́тько, коли́ син попро́сить у нього́ хлі́ба, пода́сть йому́ ка́мінь? або коли́ попро́сить ри́би, пода́сть йому́ змію́ за́мість ри́би?

12або, якщо́ попро́сить яйця́, пода́сть йому́ скорпіо́на?

13О́тже, якщо́ ви, бу́дучи лихи́ми, вмі́єте до́брі дари́ дава́ти ді́тям ва́шим, то тим бі́льше Оте́ць Небе́сний дасть Ду́ха Свято́го тим, хто проси́ть у Ньо́го. Святого та відповідь Господа

зач. 5714Одного́ ра́зу ви́гнав Він бі́са, яки́й був німи́й; і коли́ біс ви́йшов, німи́й став говори́ти; і наро́д здивува́вся.

15Де́які ж з них говори́ли: Він виганя́є бі́сів си́лою веєльзеву́ла, кня́зя бісі́вського.

16А і́нші, спокуша́ючи, вимага́ли від Ньо́го знаме́ння з не́ба.

17Але́ Він, зна́ючи ї́хні думки́, сказа́в їм: вся́ке ца́рство, що само́ в собі́ розді́литься, запусті́є, і дім, яки́й розді́литься сам в собі́, упаде́;

18якщо́ ж сатана́ сам в собі́ розділи́вся, то як всто́їть його́ ца́рство? А ви гово́рите, що Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів;

19і якщо́ Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів, то сини́ ва́ші чиє́ю си́лою виганя́ють їх? Тому́ вони́ бу́дуть вам су́ддями.

20Якщо́ ж Я персто́м Бо́жим виганя́ю бі́сів, то зна́чить прийшло́ до вас Ца́рство Бо́же.

21Коли́ си́льний, озбро́ївшись, стереже́ свій дім, тоді́ майно́ його́ в безпе́ці;

22коли́ ж си́льніший за ньо́го нападе́ на ньо́го і перемо́же його́, тоді́ ві́зьме всю збро́ю його́, на яку́ він поклада́вся, і здо́бич свою́ розді́лить.

зач. 5823Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

24Коли́ нечи́стий дух ви́йде з люди́ни, то хо́дить місця́ми безво́дними, шука́ючи спо́кою і, не знахо́дячи, ка́же: поверну́сь до до́му свого́, зві́дки ви́йшов;

25і, прийшо́вши, знахо́дить його́ ви́метеним і при́браним;

26тоді́ йде і бере́ з собо́ю і́нших сім ду́хів, ще люті́ших, ніж сам, і, увійшо́вши, живу́ть там, – і бува́є для люди́ни тіє́ї оста́ннє гі́рше пе́ршого.

27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.

зач. 5929Коли́ ж бага́то наро́ду ста́ло збира́тися, Він поча́в говори́ти: рід цей лука́вий, він знаме́ння шука́є, і знаме́ння не бу́де дано́ йому́, крім знаме́ння Іо́ни проро́ка;

30бо як Іо́на був знаме́нням ніневі́тянам, так бу́де і Син Людськи́й ро́дові цьому́.

31Цари́ця півде́нна вста́не на суд з людьми́ ро́ду цього́ і осу́дить їх, бо вона́ від кра́ю землі́ прихо́дила послу́хати му́дрість Соломо́нову; а ось, тут бі́льше від Соломо́на.

32Ніневі́тяни вста́нуть на суд з ро́дом цим і осу́дять його́, бо вони́ пока́ялись від про́повіді Іо́ниної, і ось, тут бі́льше від Іо́ни.

33Ніхто́, засвіти́вши сві́чку, не ста́вить її́ в закри́тому мі́сці чи під посу́диною, а на підсві́чнику, щоб усі, що вхо́дять, ба́чили сві́тло.

зач. 6034Світи́льник для ті́ла є о́ко; о́тже, якщо́ о́ко твоє́ бу́де чи́сте, то і все ті́ло твоє́ бу́де сві́тле; а якщо́ воно́ бу́де лука́ве, то і ті́ло твоє́ бу́де те́мне.

35Ото́ж диви́сь: сві́тло, що в тобі́, чи не є те́мрява?

36Якщо́ ж ті́ло твоє́ все сві́тле і не ма́є жо́дної те́мної части́ни, то бу́де сві́тле все так, ні́би світи́льник ся́йвом освітлю́вав тебе́.

37Коли́ Він говори́в це, оди́н фарисе́й запроси́в Його́ до се́бе на обі́д. Він прийшо́в і возлі́г.

38Фарисе́й же здивува́вся, поба́чивши, що Він не поми́в рук пе́ред обі́дом.

39Але́ Госпо́дь сказа́в йому́: ни́ні ви, фарисе́ї, очища́єте зо́вні ча́ші і блю́да, а нутро́ ва́ше спо́внене грабува́ння та лука́вства.

40Нерозу́мні! чи не Той, Хто створи́в зо́внішнє, створи́в і вну́трішнє?

41Кра́ще подава́йте ми́лостиню з то́го, що ма́єте, тоді́ все бу́де у вас чи́сте.

зач. 6142Але́ го́ре вам, фарисе́ям, що дає́те деся́ту части́ну з м’я́ти, ру́ти і вся́ких о́вочів, а не дба́єте про суд і любо́в Бо́жу: це тре́ба роби́ти, і того́ не залиша́ти.

43Го́ре вам, фарисе́ям, що лю́бите пе́рші місця́ в синаго́гах і привіта́ння на наро́дних зібрання́х.

44Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що ви – як ті невідо́мі гроби́, над яки́ми лю́ди хо́дять і не зна́ють того́.

45На це хтось із зако́нників сказа́в Йому́: Учи́телю! гово́рячи це, Ти і нас обража́єш.

46Але́ Він сказа́в: і вам, зако́нникам, го́ре, що обтя́жуєте люде́й тягаря́ми непоси́льними, а самі́ жо́дним па́льцем свої́м не доторкне́тесь до них.

зач. 6247Го́ре вам, що буду́єте гробни́ці проро́кам, яки́х повбива́ли батьки́ ва́ші:

48цим ви сві́дчите про діла́ батькі́в ва́ших і пого́джуєтеся з ни́ми, бо вони́ повбива́ли проро́ків, а ви буду́єте їм гробни́ці.

49Тому́ і прему́дрість Бо́жа сказа́ла: пошлю́ до них проро́ків і Апо́столів, і одни́х уб’ю́ть, а і́нших ви́женуть;

50хай запита́ється з ро́ду цього́ за кров усі́х проро́ків, проли́ту від ство́рення сві́ту,

51від кро́ві А́веля до кро́ві Заха́рії, вби́того між жерто́вником і хра́мом. Так, кажу́ вам, запита́ється з ро́ду цього́.

52Го́ре вам, зако́нникам, що ви взяли́ клю́ч розумі́ння: самі́ не ввійшли́, і тим, хто хоті́в увійти́, перешко́дили.

53Коли́ Він говори́в їм це, кни́жники і фарисе́ї почали́ ду́же се́рдитись і приступа́ти до Ньо́го, вимага́ючи від Ньо́го ві́дповіді на бага́то що,

54підко́пуючись під Ньо́го, і намага́ючись улови́ти з уст Його́ що-не́будь таке́, щоб звинува́тити Його́.

Глава 12

1Тим ча́сом, коли́ зібра́лися тисячі́ наро́ду, так що ти́снули оди́н о́дного, Він поча́в говори́ти спе́ршу до у́чнів Свої́х: бережі́ться заква́ски фарисе́йської, яка́ є лицемі́рство.

зач. 632Нема́ нічо́го прихо́ваного, що не відкри́лося б, і тає́много, чого́ б не дізна́лися.

3Тому́ те, що ви сказа́ли в пітьмі́, почу́ється при сві́тлі; і що говори́ли на ву́хо в буди́нках, те бу́де проголо́шене на покрі́влях.

4Кажу́ ж вам, дру́зям Мої́м: не бі́йтесь тих, що вбива́ють ті́ло і по́тім нічо́го бі́льше зроби́ти не мо́жуть;

5але́ скажу́ вам, кого́ боя́тися: бі́йтеся Того́, Хто ма́є вла́ду пі́сля вби́вства вки́нути в геє́ну: так, кажу́ вам, Того́ бі́йтеся.

6Чи не п’ять мали́х птахі́в продаю́ться за два асса́рія? і жо́ден з них не забу́тий Бо́гом.

7А у вас і воло́сся на голові́ все порахо́ване. О́тже, не бі́йтесь; ви доро́жчі за багатьо́х мали́х птахі́в.

зач. 648Кажу́ ж вам: ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, і Син Людськи́й ви́знає його́ пе́ред А́нгелами Бо́жими;

9а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, той відки́нутий бу́де пе́ред А́нгелами Бо́жими.

10І ко́жному, хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться; а хто ска́же хулу́ на Свято́го Ду́ха, тому́ не прости́ться.

11Коли́ ж приведу́ть вас у синаго́ги, до прави́телів і воло́дарів, не турбу́йтесь, як і що відповіда́ти, або що говори́ти,

12бо в той час Святи́й Дух навчи́ть вас, що тре́ба говори́ти.

зач. 6513Хтось з наро́ду сказа́в Йому́: Учи́телю! скажи́ бра́тові моє́му, щоб він розділи́в спа́дщину зі мно́ю.

14Він же сказа́в чолові́кові тому́: хто поста́вив Мене́ суди́ти чи діли́ти вас?

15При цьо́му сказа́в їм: гляді́ть, остеріга́йтеся користолю́бства, бо життя́ люди́ни не зале́жить від бага́тства її́ має́тку.

зач. 6616І сказа́в їм при́тчу: в одного́ бага́того чолові́ка до́бре вроди́ла ни́ва;

17і міркува́в він в собі́: що мені́ роби́ти? нема́ куди́ мені́ зібра́ти плоді́в мої́х.

18І сказа́в: ось що зроблю́: зруйну́ю жи́тниці мої́ та збуду́ю бі́льші, і зберу́ туди́ весь хліб мій і все добро́ моє́,

19і скажу́ душі́ мої́й: душа́! бага́то ма́єш добра́, що лежи́ть у те́бе на бага́то рокі́в: спочива́й, їж, пий, весели́сь.

20Але́ Бог сказа́в йому́: нерозу́мний! ціє́ї но́чі ду́шу твою́ ві́зьмуть у те́бе; кому́ ж діста́неться те, що ти загото́вив?

21Так бува́є з тим, хто збира́є скарби́ для се́бе, а не в Бо́га багаті́є.

22Сказа́в у́чням Свої́м: Тому́ кажу́ вам, – не піклу́йтесь для душі́ ва́шої, що вам ї́сти, ні для ті́ла, – в що вдягну́тися:

23душа́ бі́льша за ї́жу, і ті́ло – за оде́жу.

24Погля́ньте на во́ронів: вони́ не сі́ють, не жнуть; у них нема́ ні комо́р, ні жи́тниць, і Бог году́є їх; наскі́льки ж ви кра́щі за птахі́в?

25І хто з вас, піклу́ючись, мо́же дода́ти собі́ зро́сту хоч на оди́н лі́коть?

26О́тже, якщо́ і найме́ншого зроби́ти не мо́жете, чого́ ж піклу́єтесь про і́нше?

27Погля́ньте на лі́лії, як вони́ росту́ть: не тру́дяться, не пряду́ть; але́ кажу́ вам, що й Соломо́н у всій сла́ві свої́й не одяга́вся так, як ко́жна з них.

28Коли́ ж траву́ на по́лі, яка́ сього́дні є, а за́втра бу́де ки́нута у піч, Бог так одяга́є, то наскі́льки кра́ще вас, малові́ри!

29О́тже, не шука́йте, що вам ї́сти, або́ що пи́ти, і не турбу́йтесь,

30бо всьо́го того́ шука́ють лю́ди сві́ту цього́, ваш же Оте́ць зна́є, що ви ма́єте потре́бу в то́му;

31перш над усе́ шука́йте Ца́рства Бо́жого, а те все дода́сться вам.

зач. 6732Не бі́йся, мале́ ста́до! бо Оте́ць ваш благоволи́в да́ти вам Ца́рство.

33Продава́йте майно́ ва́ше і дава́йте ми́лостиню. Приготу́йте собі́ гаманці́, що не старі́ють, і скарби́, що не зме́ншуються на небеса́х, куди́ зло́дій не наближа́ється, і де міль не то́чить,

34бо де скарб ваш, там і се́рце ва́ше бу́де.

35Хай бу́дуть чре́сла ва́ші підпере́зані і світи́льники засві́чені.

36І ви будьте поді́бні до люде́й, які́ чека́ють пове́рнення госпо́даря свого́ з весі́лля, щоб, коли́ при́йде і посту́кає, нега́йно відчини́ти йому́.

37Блаже́нні ті раби́, госпо́дар яки́х, прийшо́вши, зна́йде їх пильну́ючими; і́стинно говорю́ вам, що він підпере́жеться і поса́дить їх, та, підхо́дячи, служи́тиме їм.

38І коли́ при́йде о дру́гій сторо́жі, або́ о тре́тій сторо́жі при́йде, і зна́йде їх так, то блаже́нні ті раби́.

39Ви зна́єте, що коли́ б знав госпо́дар до́му, о які́й годи́ні при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.

40Бу́дьте ж і ви гото́ві, бо в яки́й час не сподіва́єтесь, при́йде Син Людськи́й.

41Тоді́ сказа́в Йому́ Петро́: Го́споди! чи до нас при́тчу цю гово́риш, чи до всіх?

42Госпо́дь же сказа́в: хто ві́рний і му́дрий домоправи́тель, яко́го госпо́дар поста́вив над слу́гами свої́ми роздава́ти їм своєча́сно мі́ру хлі́ба?

зач. 6843Блаже́нний раб той, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так.

44І́стинно кажу́ вам: над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.

45Якщо́ ж раб той в се́рці свої́м ска́же: не ско́ро госпо́дар мій при́йде, і почне́ би́ти слу́г та служни́ць, їсти́ і пи́ти та напива́тись, –

46то при́йде госпо́дар раба́ того́ у день, коли́ він не сподіва́ється, і в годи́ну, яко́ї не зна́є, і розітне́ його́, і ви́значить йому́ до́лю з неві́рними.

47Раб же той, яки́й знав во́лю госпо́даря свого́, та не був гото́вий, і не роби́в за во́лею його́, бу́де бага́то би́тий;

48а той, хто не знав і зроби́в те, за що тре́ба кара́ти, бу́де би́тий ме́нше. Від уся́кого, кому́ дано́ бага́то, бага́то й вимага́ється, і кому́ бага́то дору́чено, з то́го бі́льше й запита́ється.

зач. 6949Я прийшо́в вого́нь звести́ на зе́млю, і як хоті́в би, щоб він уже́ запала́в!

50Хре́щенням ма́ю Я хрести́тися; і як Я тужу́, по́ки це здійсни́ться!

51Чи ду́маєте ви, що Я прийшо́в да́ти мир землі́? Ні, кажу́ вам, а розді́лення;

52бо відни́ні п’я́теро в одному́ до́мі почну́ть розділя́тися, тро́є про́ти двох, і дво́є про́ти трьох:

53ба́тько ста́не про́ти си́на, і син про́ти ба́тька; ма́ти про́ти дочки́, і дочка́ про́ти ма́тері; свекру́ха про́ти неві́стки своє́ї, і неві́стка про́ти свекру́хи своє́ї.

54Сказа́в же і до наро́ду: коли́ ви поба́чите хма́ру, що йде із за́ходу, то відра́зу гово́рите: дощ бу́де, і бува́є так;

55і коли́ ві́є півде́нний ві́тер, гово́рите: спе́ка бу́де; і бува́є.

56Лицемі́ри! лице́ не́ба і землі́ розпізнава́ти умі́єте; як же час цей не розпізнаєте́?

57Чому́ ж ви і по собі́ не су́дите, що ма́є бу́ти?

58Коли́ ти йдеш з супе́рником свої́м до прави́теля, то доро́гою подба́й ви́зволитися від ньо́го, щоб він не приві́в тебе́ до судді́, а суддя́ не відда́в тебе́ ка́тові, а кат не ки́нув би тебе́ в темни́цю.

59Кажу́ тобі́: не ви́йдеш зві́дти, аж по́ки не віддаси́ і оста́ннього мідяка́.